Арія Вест - Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ще у воді Релі вдалося запалити світлову сферу й вхопити кинджал, перш ніж він остаточно не пішов на дно, кінця краю якому було просто неможливо розгледіти. Дівчина замахала руками й ногами, й доволі швидко зуміла винирнути на поверхню. Волосся заліпило їй обличчя мокрими пасмами, та попри все вдалося запустити світлову сферу уперед. У ту ж мить до неї підлетіло іще кілька таких же, і Релі второпала ― неподалік цього підземного озера явно є якась суша.
А тоді до неї донісся знайомий бадьорий голос:
― Ваша Величносте!
«Лея? ― подумала Релі, бовтаючись у воді. ― Ні, Лісанна!»
Дівчина поспішно почала гребти у напрямку світла. Коли її руки торкнулися слизьких гострих каменів, її тут же обхопили з обох сторін і допомогли піднятися на берег. Слабке світло двох сфер освітило обличчя двох слуг Веймонда ― Давіса та Лісанни. Вони виглядали, як і раніше, і Релі кортіло назвати їх Леєю та Ноа, та згадка про те, що все це було просто театральною виставою, змусила замислитися і проказати виваженим тоном:
― Лісанна, Давіс.
Релі опустилася на каміння поруч із ними. На відміну від неї, обоє слуг були абсолютно сухими. А це могло означати тільки одне ― вони тут давно…
― Ви… ― уже хотіла було запитати Релі, як вони тут опинилися, як раптом озирнулася довкола. ― А де… де…
Вона рвучко скочила на ноги, прикликаючи світлову сферу. Вона прошмигнула вглиб підземної печери, швидко даючи зрозуміти, що місце це зовсім невелике. Всього лиш деяка площа суші поряд із підземним озером. Й тут же світлова сфера зупинилася над мокрим тілом неподалік від Лісанни й Давіса.
Релі похапцем кинулася туди, обличчя її наповнило збентеження й занепокоєння водночас…
― Вей? Вей! ― дівчина швидко упізнала хлопця.
Він був повністю мокрим і, схоже, непритомним.
Релі підступила до нього, аби смикнути за плечі:
― Вей! Вей, ти мене чуєш?!
Та відповіді не було.
Релі відчула, як усе її тіло пронизує крижаним холодом. І зовсім не від того, що її одяг був мокрим, а тут унизу було відверто не тепло. Рвучко поглянувши на двох слуг і змусивши світлову сферу осяяти їхні обличчя (адже сфера Давіса була якоюсь геть тьмяною), дівчина скрикнула:
― Що з ним?!
Лісанна відвела погляд. Давіс зронив, показуючи на своє зап’ястя. Алевіати. На них також алевіати!
Ось чому сфера Давіса така тьмяна. Йому просто не вистачає магічної сили на більше!
Зненацька Релі обдало ще більшим холодом. Вона похапцем намацала зап’ястя Веймонда, котрий і досі перебував в образі юнака. Алевіати, що їх одягнула на нього Кіара, були такими ж, як у Лісанни й Давіса. Простішими словами, то були звичайні алевіати, що обмежували або і зовсім блокували магічну силу будь-якої нечисті.
Одначе… хіба можуть алевіати такої сили обмежити магічні здібності веркастра???
Та для такої могутньої істоти, як він, яка відлякує звичайну нечисть одним лиш поглядом, потрібні алевіати не менш потужні, ніж на ній! Але для неї відьма Ірвін створила персональні, особливо могутні алевіати! Таких більше немає ніде у світі, а ці… ці цілком звичайні…
Не може ж…
― Чому… чому він не прокидається?! ― не на жарт злякалася Релі, хоча й розуміла, що ця ситуація зовсім не відповідає здоровій логіці.
― Ми не знаємо, ― сухо відповів Давіс.
― Ми витягли його із води у такому стані. Він…
Та Релі вже не чула їхніх слів. Її раптово охопив справжнісінький страх!
Обхопивши плечі юнака, вона ще кілька разів потрясла їх і покликала хлопця по імені, та нічого не змінилося. Він був все ще таким же непритомним і…
Принцеса нахилилася до його грудної клітки, яку обтягувала мокра сорочка, й прислухалася.
Він не дихав!
― О, Всюдисущий! Він… він не дихає! ― з жахом скрикнула принцеса.
Відсахнувшись від Короля Скорпіонів, де Вантелл із справжнім страхом в очах поглянула на його обличчя. Потрібно… потрібно зробити що-небудь і то негайно!
От тільки…
Що зробити, аби врятувати потопельника, як не…
Зціпивши губи, принцеса наважилася на цей крок…
Вона вдихнула повні груди повітря, тоді обхопила ніс Веймонда мокрими пальцями правої руки, а ліву поклала на його мужні груди… і різко нахилилася, торкаючись своїми губами його!
Привіт, читачу!
О, Всюдисущий! І як же це так... щоб всемогутнього Короля Скорпіонів отак і здолала звичайна вода??? Чи... у цьому був якийсь спеціальний задум...
З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест», після закриття браузера.
