Айзек Азімов - Межа Фундації

якщо я робот — саме стільки років я «функціональна». Однак якби я була роботом, мій основний задум був би такий самий, як завжди, і я прагнула б дбати про справжню людину. Пел і є людина. Він не частина Геї. Він застарий для того, щоб колись стати справжньою її частиною. Він хоче залишитися на Геї зі мною, бо в нього немає до мене тих почуттів, які маєте ви. Він не думає, що я робот. Що ж, я теж його хочу. Якщо ви припускаєте, що я робот, то не можете не бачити, що я на це здатна. Я здатна на всі людські реакції і кохатиму його. Якщо ви збираєтеся наполягати на тому, що я робот, то, можливо, ще й уважаєте, що я нездатна на кохання в якомусь містичному людському сенсі. Та ви не зможете відрізнити мої реакції від того, що назвали б коханням. Яка тоді різниця?

Вона зупинилася і глянула на нього з непримиренною гордістю.

— То ви кажете, що не покинете його? — запитав Тревіз.

— Якщо ви вважаєте мене роботом, то можете зрозуміти самі, що, згідно з першим законом робототехніки, я ніколи не могла б його залишити, якби тільки він сам не наказав мені це зробити і я водночас була переконана, що він саме це має на увазі. І що, залишившись із ним, завдам йому більше болю, ніж покинувши.

— А якщо якийсь молодший чоловік…

— Який молодший чоловік? Ви молодші за нього, але я не бачу, щоб була потрібна вам так само, як Пелоратові, і ви не хочете мене, тож перший закон утримає мене від спроб чіплятися до вас.

— Я кажу не про себе. Про якогось іншого чоловіка…

— Іншого немає. Кого на Геї, крім вас і Пела, можна вважати людиною не в геянському сенсі?

— А якщо ви не робот? — уже лагідніше сказав Тревіз.

— Та визначіться вже, — зітхнула Блісс.

— Кажу, якщо ви не робот?

— Тоді я скажу, що в цьому разі ви взагалі не маєте права голосу. Це питання стосується мене й Пелората.

— Тоді я повернуся до першого питання, — сказав Тревіз. — Я хочу винагороду, і ця винагорода — ваше добре ставлення до нього. Я не буду допитуватися про вашу ідентичність. Просто запевніть мене, як одна розумна істота — іншу, що ви будете до нього добрі.

Блісс лагідно відповіла:

— Я буду до нього добра — і це не винагорода для вас, я сама так хочу. Це моє щире бажання. Я буду до нього добра.

— Пеле! — гукнула вона. Потім знову: — Пеле!

Пелорат увійшов з двору.

— Так, Блісс.

Блісс простягнула йому руку.

— Думаю, Трев хоче дещо сказати.

Пелорат узяв її руку, і Тревіз стиснув їхні руки своїми.

— Янове, — сказав він, — я радий за вас обох.

— О, мій любий друже, — зворушено відповів Пелорат.

— Імовірно, я залишу Гею, — сказав Тревіз. — Зараз піду говорити про це з Домом. Не знаю, коли ми побачимося і чи побачимося ще знову, Янове, але хай там як, а нам добре працювалося разом.

— Так, добре, — відповів Пелорат з усмішкою.

— Прощавайте, Блісс, і дякую вам наперед.

— Бувайте, Треве.

І, махнувши рукою на прощання, Тревіз залишив будинок.

5

— Ви мудро вчинили, Треве, — сказав Дом. — А втім, я був упевнений, що ви так учините.

Вони знову сиділи за їжею, такою ж несмачною, як і їхня перша трапеза, але Тревіз не заперечував. Можливо, він уже ніколи не їстиме на Геї.

— Я вчинив так, як ви й думали, — сказав він, — але, імовірно, не з тих причин, які ви припускаєте.

— Безперечно, ви були впевнені в правильності свого рішення.

— Так, був, але не через якусь містичну інтуїцію. Хоч я і вибрав Галаксію, це сталося лише внаслідок звичайного логічного ходу думок — природної речі для будь-якого рішення. Чи не могли б ви мені дещо пояснити?

— Певна річ, міг би, Треве.

— Я міг зробити три речі, — сказав Тревіз. — Стати на бік Першої Фундації, Другої Фундації або Геї. Якби я став на бік Першої Фундації, мер Бранно вжила б негайних заходів, щоб установити контроль над Другою Фундацією та Геєю. Якби став на бік Другої, то Спікер Гендібал відразу ж узяв би під контроль Першу Фундацію та Гею. У будь-якому разі те, що сталося б, мало б незворотні наслідки, і якби рішення виявилося хибним, то ці наслідки могли б стати незворотно катастрофічними. Проте якби я став на бік Геї, то обидві Фундації залишилися б переконаними в тому, що здобули відносно незначну перемогу. Усе стало б, як і раніше, оскільки створення Галаксії, як мені вже сказали, забере не одне покоління й навіть не століття. Стати на бік Геї для мене означало вичекати й упевнитися, що залишиться час змінити ситуацію або навіть повернути її до попереднього стану, якщо моє рішення виявиться неправильним.

Дом підняв брови. В іншому його старече мертвенно-бліде обличчя залишалося безпристрасним.

— То, на вашу думку, це рішення може виявитися неправильним? — запитав він пронизливим голосом.

Тревіз знизав плечима.

— Не думаю, але є одна річ, яку я маю зробити, щоб знати. Я планую відвідати Землю, якщо зможу знайти цей світ.

— Ми точно не станемо вас зупиняти, якщо ви захочете нас залишити, Треве…

— Я не пасую до вашого світу.

— Не більше, ніж Пел, проте вам так само тут раді, як і йому. Та все ж ми вас не триматимемо. Але скажіть мені, чому ви хочете відвідати Землю?

— Гадаю, що ви таки розумієте, — відповів Тревіз.

— Не розумію.

— Ви приховали від мене деяку інформацію, Доме. Мабуть, у вас були на те підстави, але мені б хотілося, щоб їх не було.

— Не розумію вас, — сказав Дом.

— Послухайте, Доме, щоб вирішити, я скористався комп’ютером і на коротку мить встановив зв’язок зі свідомістю тих, хто був поруч, — мера Бранно, Спікера Гендібала та Нові. Переді мною швидко промайнула низка епізодів, кожен з яких окремо мало що для мене значив — наприклад, різноманітні дії Геї на Тренторі через Нові, яка мала спонукати Спікера полетіти сюди.

— І?

— І однією із цих дій було видалення з Бібліотеки Трентора всіх згадок про Землю.

— Видалення згадок про Землю?

— Саме так. Отже, Земля має бути важливою, і, вочевидь, про це не має знати не лише Друга Фундація, а і я теж. І якщо я маю взяти на себе відповідальність за курс розвитку Галактики, то мені не хочеться погоджуватися на невігластво. Чи не скажете ви мені, чому