Агата Задорожна - Пастка для некромантки, Агата Задорожна

А щось справді було дуже не так. 

Можливо, якби Айза не зруйнувала п’ять інших пентаграм, і якби Тесей не був десь на протилежному куточку міста, руйнуючи інші, все спрацювало би так, як замислив Аглай. Можливо, тоді духи і трупи ринулися би до міста, вбиваючи усе живе на своєму шляху. Але пентаграм не було. 

Та й сумнівалася Айза, що і тоді би все спрацювало так, як слід. Навіть її дуже неглибокого розуміння талісманів і ритуалів вистачало, щоб збагнути – мертві кинуться до джерела сили, мертвої сили. А зараз цим джерелом була пентаграма. 

 – Потрібно тікати! – крикнула Айза, намагаючись якось піднятися на ноги. Їй вже це майже вдалося, коли Рем грубо вдарив її в спину, і вона повалилася обличчям вперед на кам’яні плити. 

Щока проїхалася по жорсткому граніту, і Айза відчула, що шкіра зідралася; з рани почала крапати кров, а половину обличчя запекло так сильно, що вона не змогла стримати шипіння. Айза відчувала, що всього стало надто багато: болю, світла, звуків і… сили. 

Магії, що спліталася великим клубком біля ритуального кола. 

 – Знищ його! – крізь біль вигукнула Айза. – Знищ! Вони прийдуть сюди, а не в місто!

Айза не знала, як Аглай міг залишатися таким спокійним – так само, як і Рем. Вона вже прямо відчувала, що сутності підступають до стін каплиці, відчувала, що це тільки перші, а за ними потягнуться ще десятки, якщо не сотні. Відчувала, що їм не вижити, якщо не упокоїти їх одразу ж. 

Шум мертвих душ, їхній шепіт, шаркання кроків – все це набатом звучало їй у вухах, але і Аглай, і Рем залишалися глухі. Аглай виглядав так, наче все спрацювало як слід, повністю задоволений собою. Він повільно сів на краєчок постаменту до статуї Морени і тільки відмахнувся від Айзи рукою. 

 – Закрий їй рот, – сказав він. – Ще дійсно прикличе сюди якусь заблуду. 

Очі Айзи розширилися. Як вони могли не розуміти? Як вони могли не бачити?.. 

Вона відчула, що величезні мурахи пройшлися спиною і руками. В ту саму мить, як Рем закрив їй рота, вона спробувала скрикнути – нічого не вийшло. 

Через напівпрочинені двері до каплиці влетів перший дух.