Річард К. Морган - Пробуджені фурії

Вона весело глянула на мене.

— Коли це сталося, Ковачу, я ще не народилася.

— Ох. Пробач. Ти здаєшся старшою.

— Дякую.

— Хай там як, вони начебто не дуже рвалися підняти щось у небо, коли ми тікали. Виходить, що штучні інтелекти помилялися в консервативний бік, даючи доволі невтішні прогнози.

— Або нам пощастило.

— Або нам пощастило, — луною озвався я.

Бразил піднявся трапом і попрямував до нас. В його ході й рухах проступала нехарактерна злість, і він глянув на мене з відвертою неприязню. Я відповів йому тим самим, а тоді знову звернув погляд до води.

— Я більше не дозволю тобі так із нею говорити, — сказав він мені.

— Ой, мовчи.

— Серйозно кажу, Ковачу. Ми всі знаємо, що в тебе проблема з політичними переконаннями, але я не дозволю тобі вивертати на цю жінку свою лють, що ти носиш у собі, наче вдарений лантухом.

Я накинувся на нього.

— Цю жінку? Цю жінку? І ти ще мене називаєш вдареним лантухом? Жінка, про яку ти говориш — не людина. Вона фрагмент, у кращому випадку привид.

— Ми цього ще не знаємо, — тихо сказала Трес.

— Ой, благаю вас. Невже ніхто не бачить, що тут діється? Ви проектуєте свої бажання на драний оцифрований нарис людини. Уже зараз. Що буде, коли ми доправимо її назад, на Кошут? Побудуємо цілий тридовбаний революційний рух на міфологічному недоїдку?

Бразил похитав головою.

— Рух уже існує. Його не треба будувати, він готовий відбутися.

— Ага, йому тільки потрібен символ, — я відвернувся, бо в мені піднялася стара втома, сильніша навіть за лють. — Що дуже зручно, бо у вас тільки і є, що довбаний символ.

— Ти цього не знаєш.

— Не знаю, це правда, — я вже був подався геть. На тридцятиметровому кораблі не можна відійти далеко, але я хотів залишити між собою і цими раптом зйолопілими фанатами якомога більше місця. Тоді щось змусило мене розвернутися до них обличчям з іншого краю палуби. Раптова лють підсилила мій голос. — Я цього не знаю. Я не знаю, чи не була вся особистість Наді Макіти збережена, а тоді схована десь на Новому Хоко, наче якась невибухнула, нікому не потрібна бомба. Я не знаю, чи вона не змогла якось завантажитися в списантку, яка саме її проминала. Але ж якою мала бути вірогідність такого лайна?

— Ми поки не можемо про це судити, — сказав Бразил, ідучи за мною. — Треба доправити її до Кої.

— Кої? — я жорстоко засміявся. — Ох, як смішно. Кої, чорт забирай. Джеку, ти справді думаєш, що ми коли-небудь побачимося з Кої? Він, скоріше за все, наразі існує у вигляді присмаленого бластерного фаршу, який зчухрують із якогось завулка в Міллспорті. Або ще краще — він гостює на допиті в Аюри Гарлан. Хіба ти ще не зрозумів, Джеку? Все скінчилося. Відродження неоквеллістів пішло собаці під хвіст. Кої не стало, і решти явно теж. Стали наступними жертвами на славній дорозі до революційних змін.

— Ковачу, ти думаєш, мені не болить через те, що сталося з Ісою?

— Я думаю, Джеку, що коли ми врятуємо ту обгортку від міфу, тобі не надто цікаво, хто і як помре.

Сьєрра незграбно перейшла до нас уздовж поручня.

— Іса сама захотіла взяти участь. Вона розуміла ризики. Взяла платню. Вона була вільною агенткою.

— Їй було драних п’ятнадцять років!

Жоден із них не промовив ані слова. Вони тільки дивилися. Вода гучніше заплескала об борт. Я заплющив очі, глибоко вдихнув і знову глянув на них. Тоді кивнув.

— Гаразд, — утомлено сказав я. — Мені зрозуміло, до чого все йде. Я вже бачив таке на Санкції-IV. Драний Джошуа Кемп так і сказав в Індиго-Сіті. «Ми хочемо революційних обертів. Як нам їх розкрутити — майже неважливо, і це точно не предмет етичних дебатів — остаточним моральним суддею буде історичний наслідок». Якщо там, унизу, не Квеллкриста Сокольнича, ви все одно зробите її з неї. Хіба не так?

Серфери перезирнулися. Я знову кивнув.

— Так. І куди це заведе Сильву Ошіму? Вона цього не обирала. Вона не була вільною агенткою. Вона, трясця, була невинним свідком. І вона стане першою з багатьох, якщо ви доб’єтеся бажаного.

Ще тиші. Нарешті, Бразил знизав плечима.

— То чого ж то взагалі з нами пішов?

— Тому що до всирачки неправильно оцінив тебе, Джеку. Тому що я пам’ятав тебе кращим за теперішнього гімнюка, набитого прикрим потуранням власним бажанням.

Він знову повів плечима.

— Значить, ти пам’ятав неправильно.

— Так і виходить.

— Я думаю, що ти прийшов до нас за браком іншого виходу, — розсудливо сказала Трес. — І ти мусив знати, що ми оцінимо потенційне існування Наді Макіти вище за особистість її хазяйки.

— Хазяйки?

— Ніхто не хоче безпідставно шкодити Ошімі. Але якщо без пожертви не можна, і якщо це Макіта…

— Але ж це не вона. Продери вже очі, Сьєрро.

— Може й ні. Але будьмо чесними до жорстокості, Ковачу. Якщо це Макіта, то для людей зі Світу Гарлана вона набагато цінніша за якусь найманку-списантку, що полює заради винагороди, і котрій випало припасти тобі до душі.

Я відчув холодну, руйнівну легкість, що гусла в мені, коли я дивився на Трес. Вона була майже затишною і схожою на повернення додому.

— Можливо, вона також набагато цінніша за якусь покалічену серферську дівку-неоквеллістку. Таке тобі на думку не спадало? Ти готова на таку пожертву, га?

Вона глянула на свою ногу, а тоді знову на мене.

— Звісно, готова, — м’яко мовила вона, ніби пояснювала дитині. — Що ж я, по-твоєму, тут роблю?

За годину потаємний канал розродився раптовою, жвавою передачею. Деталі були заплутані, але загальний тріумфальний зміст проступав чітко.

Сосекі Кої і малій групі вцілілих вдалося видертися з оточення після провалу операції з Міці Гарлан. Маршрут відступу з Міллспорта не був скомпрометований.

Вони були готові прийти по нас.

Розділ тридцять п'ятий

Коли ми заходили до гавані села, і я озирнувся довкола, відчуття дежа вю стало настільки потужним, що я майже відчув той палений сморід знову. Майже почув панічні крики.

Майже побачив себе.

Опануй себе, Таку. Воно трапилося не тут.

Ні, не тут. Але тут була така сама вільно розкидана жменька прихистків від поганої погоди, що тулилася подалі від води, таке саме невеличке ядро підприємств на головній вулиці, що звивалася вздовж берега, і той самий портовий комплекс на одному боці затоки. Такі самі купки кільових прибережних траулерів і тендерів