Колм Тойбін - Майстер

аби перейти до іншої кімнати чи просто змінити своє сидяче положення на стояче. Коли вони були ще дітьми, Вільям завжди швидко перегортав сторінки ілюстрованої книжки, не даючи Генрі можливості як слід роздивитися кожну картинку, а потім відмовлявся повертатися до початку. Однак, дуже скоро це заняття йому набридало і Вільям біг надвір, залишаючи Генрі наодинці з ілюстрованою книжкою, і тоді він досхочу милувався картинками, а потім підходив до вікна, щоб подивитися, чим там займається Вільям.

Вони їхали до Дувра, а потім — до Франції. Коли підійшов потяг, Генрі помітив, що родичі не знають, чи їм усміхатися, чи сумувати. Пеґґі, він це напевно знав, не могла дочекатися можливості знову зануритись у свою книгу. Він допоміг їй увійти до вагона і знайшов для племінниці місце біля вікна, а потім відступив назад, аби не перешкоджати завантаженню їхнього багажу, спостерігаючи за тим, як Еліс не дозволяє Вільямові піднімати важкі валізи. Генрі міцно обійняв Еліс і Вільяма перед тим, як вийти з вагона. Вони з Бурджессом дивились, як зачиняють важкі двері.

Тепер Лемб-Хаус знову належав тільки йому. Він ходив будинком, насолоджуючись тишею і порожнечею. Потім привітався з шотландцем, котрий чекав, готовий до початку щоденної праці, але Генрі потрібно було ще якийсь час побути на самоті. Він піднявся й опустився сходами, зайшов до всіх кімнат, наче й вони теж, принаймні, Генрі так зараз уявлялося, були промовистим свідченням невідворотно втраченого минулого, начебто кожна з них була копією тієї кімнати з екранами, скатерками з пацьорками та темними кутками, а також була своєрідним привидом і всіх інших кімнат, через вікна яких він дивився на світ, тож, усі їх необхідно було запам’ятати, перенести на папір, утримати для вічності.

Слова вдячності

Працюючи над цим романом, я багато в чому покладався на низку книжок, присвячених Генрі Джеймсу та його родині, що були для мене неймовірно корисними. До них належать: П’ятитомна біографія Генрі Джеймса, написана Леоном Еделем, і видані ним же листи та нотатники письменника; «Генрі Джеймс. Уява генія» Фреда Каплана; «Генрі Джеймс. Молодий майстер» Шелдона М. Новика; «Джеймси: історія родини» Р. Б. В. Левіса; «Еліс Джеймс: біографія» Джін Страус; «Біографії зруйнованих доль: Вілкі та Боб — брати Вільяма, Генрі та Еліс Джеймсів» Джейн Маер; «Батько: життя Генрі Джеймса-старшого» Альфреда Гебеґґера; «Приватне життя Генрі Джеймса: дві жінки та його мистецтво» Лінделла Ґордона; «Метафізичний клуб» Льюїса Менанда; «Еліс Джеймс: життя у листуванні», за редакцією Лінди Андерсен; «Amato Ragazzo: Lettere a Hendrik С. Andersen», за редакцією Розелли Мамолі Цорці; «Вільям і Генрі Джеймси: вибране листування» за редакцією Іґнаса К. Скріпскеліса й Елізабет М. Берклі; «Любі і щедрі подруги: листи Генрі Джеймса до чотирьох жінок», за редакцією Сьюзен Б. Ґантер; «Легенда про майстра», складена Саймоном Новеллом-Смітом.

Вважаю за потрібне зазначити і той факт, що я густо приперчив свій текст реченнями та фразами з написаного Генрі Джеймсом і його родичами.

Я вдячний Петерові Строзу, Нен Ґрехем, Ендрю Кідду, Елен Селіман, Катріоні Кров, Брендену Баррингтону та Ангелі Роган за підтримку й поради. Частково ця книга писалася в Італії, у Фундації Santa Maddalena, поблизу Флоренції, і я дуже вдячний Біатріс Монті за її доброту та гостинність.

Про автора

Колм Тойбін (1955), один із найвідоміших сучасних англомовних прозаїків, народився в Ірландії в містечку Енніскорті у графстві Вексфорд. Навчався в коледжі Святого Петра у Вексфорді, працював барменом, 1975 року закінчив Дублінський університетський коледж. Від 1975 до 1978 року жив у Барселоні (Іспанія), а після повернення до Ірландії почав працювати в журналі «Magill», згодом ставши його головним редактором. Після 1985 року здійснив тривалу подорож Африкою та Південною Америкою, підсумком якої стали декілька документальних книг.

Від 1990 року Колм Тойбін розпочинає публікувати свої перші романи — «Південь» (1990) і «Хізер Палаючий» (1992), за який отримує премію «Анкор», потім з’являється роман «Історія ночі» (1996), якому було присуджено премію Ферро-Гремлі. Наступною успішною книгою стає «Той, хто пронизує темряву» (1999), що очолила шортлист Дублінської літературної премії та була екранізована п’ять років по тому.

Гучну славу письменнику приніс роман «Майстер», який побачив світ 2004 року. Книга була відзначена Дублінською літературною премією, вона увійшла в короткий список Букерівської премії, стала романом року за версією газети «Los Angeles Times», однією з десяти кращих книг року за версією газети «The New York Times».

Короткий роман «Завіт Марії» (2012) увійшов до шортлиста Букерівської премії, а його сценічні переробки мали величезний успіх у театрах Нью-Йорка, Лондона і Парижа. Книги Колма Тойбіна перекладено понад тридцятьма мовами, у тому числі івритом і японською. Автор наразі є професором Колумбійського і Манчестерського університетів.

У «Майстрі» Колму Тойбіну вдалося вловити витончену тоскність існування завсідника світських віталень, дивовижно чутливого і живого у його мистецтві. Проте всі спроби налагодити інтимне життя неминучо закінчувалися поразкою для нього самого і для тих, кого він намагався любити. Це — вражаюча оповідь про те, що буває з людиною, яка надає перевагу розуму перед серцем.

Обов’язкове читання. Колм Тойбін не лише написав захопливий роман, але й знайшов спосіб віддати належну шану Генрі Джеймсу. Нам би всім бути так само обдарованими та щасливими.

Еліс Себолд, авторка світового бестселера «Милі кістки»

Повна інтуїтивного розуміння і точних образів, ця книжка розповідає про долю чуттєвого чоловіка, котрий боїться фізичної реалізації кохання.

New Statesman

Один із найбільш видатних романів року.

Sunday Herald

Важко уявити шанувальника Генрі Джеймса, котрий би не захопився цим романом, цілковито присвяченим літературі твором письменника, котрий і сам є майстром чудової прози та психологічних нюансів.