Айзек Азімов - Межа Фундації

достатньо було дати Першому Спікерові знати, що все минуло добре (як він міг здогадатися хоча б з того факту, що загальну силу Другої Фундації так і не довелося застосовувати). Подробиці можна розповісти пізніше.

Він опише, як ретельне й дуже незначне корегування свідомості мера Бранно спрямувало її думки від імперіалістичної пихатості до практичності торговельного договору; як ретельне і з доволі великої відстані корегування свідомості лідера Сейшеллського Союзу привело до запрошення мера на переговори і як потім без усіляких підлаштувань відбулося зближення, а Компор повернувся на Термінус на власному кораблі побачити, чи буде дотримано угоди. Це був майже хрестоматійний приклад, благодушно подумав Гендібал, коли великих результатів досягають за допомогою філігранно точної менталіки.

Він був упевнений, що це розчавить Спікерку Делармі й сприятиме його вступу на посаду Першого Спікера невдовзі після представлення деталей на офіційному засіданні Ради.

Він не заперечував, що присутність Сури Нові мала важливе значення, хоча на цьому й не було потрібно наголошувати в розмові зі Спікерами. Вона не лише була важливою для його перемоги, а й дала йому привід піддатися дитячому (і дуже людському, бо навіть Спікерам ніщо людське не було чуже) бажанню стрибати від радості перед гарантованим, як він вважав, захопленням.

Він усвідомлював, що вона не зрозуміла нічого з того, що сталося, але знала, що він улаштував усе так, як йому до вподоби, і не тямила себе від гордощів. Він ніжно гладив поверхню її мозку й відчував тепло від цієї гордості.

— Без тебе, Нові, я не зміг би цього зробити, — сказав він. — Завдяки тобі я зміг побачити, що Перша Фундація… люди на тому великому кораблі…

— Так, пане, я розумію, про кого ви кажете.

— Завдяки тобі я зміг побачити, що вони мають щит і слабку розумову силу. Завдяки твоєму розумові я зміг точно визначити характеристики й того, й іншого. Я зміг сказати, як найвправніше пробити щит і відхилити розумовий удар.

— Не розумію, що саме ви маєте на увазі, пане, — нерішуче відповіла Нові, — але якби могла, допомогла б значно більше.

— Знаю, Нові. Але того, що ти зробила, вистачило. Дивовижно, наскільки вони могли стати небезпечними. Але тепер, коли їх спіймали ще до того, як їхній щит і поле стали сильнішими, їх можливо зупинити. Тепер мер летить назад, забувши про щит і поле, задоволена тим, що уклала торгову угоду із Сейшеллом, яка зробить його робочою частиною Федерації. Не заперечую, нас чекає ще багато роботи, щоб знешкодити все те, що вони зробили для щита й поля — це те, чим ми знехтували, — але це буде зроблено.

Міркуючи над цим питанням, він повів далі тихішим голосом:

— Ми забагато сприймали як належне в ставленні до Першої Фундації. Ми маємо встановити над ними ретельніший нагляд. Тісніше пов’язати Галактику. Маємо скористатися менталікою для створення тіснішої співпраці свідомостей. Це відповідатиме Плану. Я переконаний у цьому й про це подбаю.

— Пане, — схвильовано сказала Нові.

Гендібал відразу всміхнувся.

— Вибач. Я розмовляю сам із собою. Нові, ти пам’ятаєш Руфіранта?

— Того твердолобого фермера, який на вас напав? Маю сказати, що так.

— Я переконаний, що агенти Першої Фундації, озброєні особистими щитами, організували це, а також усі інші аномалії, що нас мучили. Уявити тільки, що ми не помічали цих речей. А потім я взагалі недогледів Першу Фундацію через цей міф про таємничий світ, ці сейшеллські забобони щодо Геї. І тут твій розум теж став у пригоді. Він допоміг мені визначити, що джерелом того ментального поля був військовий корабель і тільки він.

Він потер руки.

— Пане, — боязко сказала Нові.

— Що, Нові?

— Хіба вас не винагородять за те, що ви зробили?

— Винагородять. Шандесс піде у відставку, і я стану Першим Спікером. Тоді я матиму шанс зробити нас активним рушієм у докорінних змінах Галактики.

— Першим Спікером?

— Так, Нові. Я буду найважливішим і наймогутнішим науковцем з них усіх.

— Найважливішим? — Вона сумно глянула на нього.

— Чому ти так скривилася, Нові? Не хочеш, щоб мене винагородили?

— Ні, пане, не хочу. Якщо ви станете найважливішим науковцем з них усіх, то не захочете бачити поруч себе гамішку. Це вам не пасуватиме.

— Справді? А хто мене зупинить? — Він відчув приплив ніжності до неї. — Нові, ти залишатимешся зі мною, куди б я не полетів і ким би не став. Невже ти думаєш, що я ризикнув би зв’язуватися з тими вовками, які час від часу вилізають у нашій Раді, не маючи під рукою твого розуму? Що завжди підказував мені, якими можуть бути їхні емоції, ще до того, як вони самі це усвідомлювали, цей твій безневинний, абсолютно спокійний розум. Крім того… — Здавалося, його самого дивує така раптова відвертість. — Навіть якщо не брати цього до уваги, мені… мені подобається бачити тебе поруч, і я планую, щоб ти була зі мною й надалі. Тобто якщо ти сама цього хочеш.

— О, пане, — прошепотіла Нові, і коли його рука обвилася навколо її талії, притулилася до його плеча.

У глибинах її свідомості, там, де розум Нові цього навіть не відчував, залишалася сутність Геї, яка спрямовувала події, але саме ця непроникна маска робила можливим виконання великого завдання.

І ця маска — маска гамішки — була абсолютно щаслива. Вона була така щаслива, що Нові майже змирилася з тою великою відстанню, що відокремлювала її від неї самої/них/усіх. Вона не заперечувала, щоб іще надовго зостатися тою, ким здається.

3

Потерши руки, Пелорат сказав із ретельно стримуваним ентузіазмом:

— Як я радий повернутися на Гею.

— Угу, — неуважно відповів Тревіз.

— Знаєте, що сказала мені Блісс? Мер повертається на Термінус, тримаючи в руках торговельну угоду із Сейшеллом. Спікер із Другої Фундації вертається на Трентор, переконаний, що все це його рук справа, і ця жінка, Нові, летить разом з ним — простежити, щоб відбулися зміни, які приведуть до створення Галаксії. І жодна з Фундацій навіть не здогадується про існування Геї. Це просто дивовижно.

— Знаю, — відповів Тревіз. — Мені теж усе це розповіли. Але ми знаємо, що Гея існує, і можемо про це розповідати.

— Блісс так не вважає. Вона каже, що нам ніхто не повірить і ми це зрозуміємо. Крім того, особисто я не маю наміру залишати Гею.

Тревіз відірвався від своїх думок.

— Що? — сказав він, піднявши голову.

— Я хочу лишитися тут. Знаєте, не можу в це повірити. Якихось кілька тижнів тому я вів самотнє життя на Термінусі, однакове життя впродовж десятиліть, занурений у свої архіви та думки, і завжди думав,