Salamander - Темні нащадки, Salamander

Ранок у палаці почався несподівано. Аурелію та Каеля розбудив гучний стукіт у двері. Каель, ще напівсонний, підвівся з ліжка, щоб відчинити. На порозі стояв Лукас, його обличчя було серйозним, а в очах читалася якась тривога.

— Вибачте за вторгнення, — сказав він, трохи схиливши голову. — Ауреліє, чи можу я поговорити з тобою наодинці? Це важливо.

Каель поглянув на Аурелію, яка вже сіла на краю ліжка, і, не сказавши ні слова, вийшов із кімнати, залишивши їх удвох. Лукас зачинив двері за собою і, трохи помовчавши, заговорив.

— Я прийняв рішення, — його голос був спокійним, але твердо налаштованим. — Я хочу повернутися в світ людей.

Аурелія здивовано підняла брови, але швидко опанувала себе. Вона жестом запросила Лукаса сісти поруч.

— Чому? — запитала вона, вдивляючись у його обличчя. — Ти ж знаєш, що твоє місце тут. Ми всі цінуємо твою допомогу, твою відданість.

Лукас сів, зітхнувши, і опустив погляд на свої руки.

— Я почуваюся розірваним, Ауреліє. Здається, я не належу ні цьому світу, ні повністю тому. Але в світі людей я ще маю незавершені справи. Я не можу ігнорувати цей поклик. Тут я зробив усе, що міг.

Аурелія уважно слухала. У її серці боролися два почуття: бажання втримати його тут і розуміння, що кожен має право на свій вибір. Вона обережно поклала руку на його плече.

— Я не можу тебе зупинити, Лукас. Але чи ти впевнений, що це правильний час? Світ людей може бути жорстоким, ти сам про це говорив.

Лукас усміхнувся, хоча його усмішка була сумною.

— Я знаю, але я готовий. Я маю знайти своє місце. І якщо це означає повернутися туди, я прийму цей виклик.

Аурелія кивнула, її обличчя залишалося спокійним, хоч у душі їй було важко. Вона простягнула руку, і Лукас міцно потис її.

— Ти завжди будеш нашим другом, Лукас. І я бажаю тобі тільки добра.

Лукас підвівся, подякувавши їй поглядом.

— Бережи себе, Ауреліє. Ти сильна, і я знаю, що ти впораєшся з усім.

Він повільно вийшов із кімнати, залишивши Аурелію в тиші. Вона довго сиділа, дивлячись на двері, а потім зітхнула. У її серці залишився легкий смуток, але вона розуміла, що його вибір був правильним.

Коли вона нарешті підвелася, то побачила, як Каель стоїть у дворі, схрестивши руки на грудях. Він обернувся, помітивши її.

— Все гаразд? — запитав він, вдивляючись у її обличчя.

— Так, — відповіла вона, хоча в голосі звучав легкий смуток. — Просто Лукас вирішив повернутися в світ людей.

Каель похитав головою, але не став нічого казати. Він підійшов ближче і торкнувся її плеча.

— Якщо він так вирішив, значить, це його вибір.

Коли Аурелія і Даріус і Каель прибули до Лондона, місто вже вирувало у своєму звичайному ритмі, хоча відчувалася не тільки повсякденна метушня, а й певна напруга. Вулиці були переповнені людьми, з усіх боків до них йшли військові та дипломати, кожен з яких мав свою місію. Леді Ренфорд зустріла їх у своєму домі, де все вже було готово для важливої зустрічі.

— Ви, без сумніву, найважливіші гості, — сказала Леді Ренфорд, зустрічаючи їх із серйозним виразом обличчя. — Все готово до переговорів, і я впевнена, що ця зустріч дасть нам можливість знайти спільну мову.

Аурелія дивилася на леді Ренфорд, знаючи, що цей момент може стати вирішальним для долі її королівства. Вона мала бути обережною, бо з її боку була відповідальність за весь народ Фейрі.

— Ми готові, — відповіла Аурелія спокійно. — Давайте розпочнемо.

У великій залі леді Ренфорд зібрала представників усіх великих родів і лордів. Аурелія сиділа на одному кінці столу, а Даріус на її боці. Лондонські представники зібралися навколо, і переговори розпочалися.

— Наші умови прості, — розпочав один з лордів, — якщо ви хочете миру, ми повинні забезпечити безпеку наших земель. Ми не можемо дозволити, щоб у нас знову був хаос. Оскільки ви, Ауреліє, стала королевою Фейрі, ми хочемо, щоб ви підтвердили свою владу і допомогли нам відновити баланс у наших світах.

Аурелія обвела поглядом присутніх, зібравши свої думки.

— Я розумію вашу стурбованість, — сказала вона, — але ми вже бачили, що з усіма, хто хоче контролювати Фейрі, виникають великі проблеми. Я готова співпрацювати, але моя мета — безпека моїх людей, і я буду стояти за своїм народом.

Даріус кидав погляд на сестру, спостерігаючи за її рішучістю. Вона була абсолютно серйозна і впевнена в своїх словах.

— Потрібно провести розмежування між нашими світі, але ми готові підтримувати мир і обмін з вами, — продовжила Аурелія, — але давайте чітко визначимо, де є межа і хто за що несе відповідальність.

Лорди переглянулися між собою, і один із них виступив із пропозицією:

— Якщо ви готові до таких умов, ми можемо почати працювати над відновленням стіни, але для цього нам треба, щоб ви підтвердили, що ваші сили на боці людей, а не лише Фейрі.

Аурелія зітхнула і подивилася на Даріуса, її брат відчував кожен рух сестри, знаючи, що це рішення дуже важливе.

— Я готова допомогти, але лише за умови, що світ людей та Фейрі збережуть свою ідентичність і незалежність. Тільки так ми зможемо досягти миру, — сказала Аурелія, повільно встаючи.

Зала затихла. Всі лорди зрозуміли, що від цього моменту на карту поставлено більше, ніж просто політичні угоди. Це було питання майбутнього всіх світів.

— Ми погоджуємося, — сказав один з лордів після паузи. — Але буде потрібна сила, щоб реалізувати ці умови. І ми маємо знати, що ваш народ і наш зможуть жити в мирі, а не в постійній боротьбі.

Аурелія, тримаючи погляд на присутніх, кивнула.

— Це буде мій обов'язок, — сказала вона. — Але це вимагає вашої підтримки і згоди на зміни. Якщо ми не будемо разом, жоден з нас не виживе.

Всі погодилися. Угода була досягнута. Але перед Аурелією стояла ще велика робота — підтримати мир і гарантувати, що обіцянки не залишаться просто словами.

Повернувшись до замку, Аурелія почувалася виснаженою, але сповненою рішучості. Величезні ворота повільно зачинилися за її спиною, і вона, йдучи довгими коридорами, намагалася зібратися з думками. Холод кам'яних стін і приглушені звуки замку створювали атмосферу, яка на мить дала їй змогу відчути спокій. Вона глибоко вдихнула, намагаючись відновити сили після напружених переговорів.