Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

— Тайсон мчав до нього через форум. Елла пурхала позаду із сувоєм у кігтях. Коли вони дістались фонтана, Елла опустила сувій Персі на коліна.

— Кур’єрська доставка, — промовила вона. — Від аури. Вітряного духа. Так, Елла отримала кур’єрську доставку.

— Доброго ранку, братики! — У волоссях Тайсона було сіно, а на зубах горіхове масло. — Сувій від Лео. Він смішний і маленький.

Сувій був нічим не примітний, але коли Персі розгорнув його на своїх колінах, на пергаменті замерехтів відеозапис. До них широко всміхався хлопчина у грецьких обладунках. Він мав пустотливе обличчя, хвилясте чорне волосся і навіжені очі, наче щойно проковтнув кілька чашок кави. Хлопчина сидів у темній кімнаті з дерев’яними стінами, що нагадувала трюм. На стелі туди-сюди коливались олійні лампи.

Хейзел скрикнула.

— Що? — запитав Френк. — Що не так?

Не одразу, але Персі збагнув, що вже бачив цього хлопчину — і не тільки уві сні. Він бачив його на якійсь старій світлині.

— Привіт! — промовив хлопець у відео. — Вітання від твоїх друзів з Табору Напівкровок і все таке. Це Лео. Я...

Він подивився кудись убік і крикнув:

— Яке в мене звання? Я типу адмірал, капітан чи...

— Юнга-ремонтник, — крикнув у відповідь дівочий голос.

— Дуже смішно, Пайпер, — буркнув Лео. Він повернувся до пергаментного екрану. — Так от, я... хм... верховний головнокомандувач «Арго II». Ух, а мені це до вподоби! Хай там як, ми будемо у вас десь о... десь за годину на цьому приголомшливому воєнному кораблі. Будемо вдячні, якщо ви не, ну... не зіб’єте нас у повітрі. Ну от і все! Передай це, будь ласка, римлянам. Незабаром побачимось. З напівбожими побажаннями, чи як там пишуть. Словом, бувай.

Пергамент опустів.

— Це неможливо, — промовила Хейзел.

— Що? — поцікавився Френк. — Ти знаєш цього хлопця?

Хейзел наче привида побачила. Персі розумів причину. Він згадав світлину із занедбаного будинку Хейзел у Сьюарді. Хлопчина на кораблі виглядав точнісінько як друг Хейзел з минулого.

— Це Семі Вальдес, — промовила вона. — Але як... як...

Персі хотів сказати «збіг», але не міг змусити себе в це повірити. Останні кілька років він жив у шаленому світі пророцтв, чаклунства, чудовиськ, долі, але ніколи ще не стикався зі збігами. 

Їх перервали звуки сурми удалечині. Сенатори на чолі з Рейною повільною ходою з’явились на форумі.

* * *

— Чому ми повинні довіряти грекам? — говорив Октавіан.

Він уже п’ять хвилин походжав залою сенату, говорив і говорив, намагаючись підбурити присутніх проти того, що розповів їм Персі про задум Юнони та Пророцтво Сімох.

Сенатори занепокоєно совались, але більшість боялась переривати Октавіана у запалі промови. Тим часом у небі повільно сходило сонце, пронизуючи світлом проломлений дах сенату від чого авгур стояв, наче в променях прожекторів.

Будівля сенату була переповненою. Цариця Гілла, Френк і Хейзел сиділи в першому ряду із сенаторами. Ветерани і привиди тіснились на задніх місцях. Навіть Тайсону та Еллі дозволили залишитись. Тайсон не припиняв махати руками та широко всміхатись до Персі.

Персі, як і Рейна, зайняв преторське крісло на підвищенні й через це ніяковів. Нелегко виглядати велично, коли ти одягнений у простирадло та пурпуровий плащ.

— Табір у безпеці, — продовжив Октавіан. — Я більше за будь-кого радий подякувати нашим героям за повернення орла легіону та такої кількості імперського золота! Нам справді усміхнулась удача. Але навіщо робити більше? Навіщо спокушати долю?

— Радий, що ти запитав. — Персі підвівся, побачивши у запитанні слушну нагоду для випаду.

— Я не... — забурмотів Октавіан.

— Не брав участі в пошуках, — промовив Персі. — Так, я знаю. І розумніше буде дати слово мені, оскільки я брав.

Деякі сенатори захихикали. Октавіану не залишалось нічого, окрім як сісти і намагатись не виглядати обуреним.

— Гея пробуджується, — промовив Персі. — Ми перемогли двох її велетнів, але це тільки початок. Справжня війна точитиметься на старих землях богів. Пошуки приведуть нас до Рима, а зрештою і до Греції.

Занепокоєний гомін пройшовся поміж сенаторів.

— Знаю, знаю, — продовжив Персі. — Ви завжди вважали греків ворогами. І для цього є достатні підстави. Думаю, боги тримали наші табори відособленими, тому що кожна наша зустріч закінчувалась боєм. Але це може змінитись. Мусить змінитись, якщо ми хочемо здолати Гею. Про це йдеться у Пророцтві Сімох. Сім напівбогів, грецьких і римських, повинні разом зачинити Браму Смерті.

— Га! — крикнув лар із заднього ряду. — Попередній претор, що намагався розтлумачити пророцтво, Майкл Варус, утратив нашого орла на Алясці! Чому ми повинні тобі вірити?

Октавіан підступно посміхнувся. Його прибічники закивали і забурчали. Навіть деякі з ветеранів, здавалося, почали вагатись.

— Я переніс Юнону через Тибр, — нагадав їм Персі, твердо вимовляючи кожне слово. — Це вона сказала мені, що Пророцтво Сімох незабаром здійсниться. До того ж, перед вами особисто з’явився Марс. Гадаєте, два з найвпливовіших богів з’явились би в таборі, якби ситуація не була настільки серйозною?

— Він має рацію, — промовила Ґвен з другого ряду. — Я вірю слову Персі. Грек чи ні, але він повернув честь легіону. Ви бачили його на полі битви вчора. Хіба хтось тут не згодний, що він справжній герой Рима?

Ніхто не заперечив. Деякі закивали на знак згоди.

Рейна підвелась. Персі з хвилюванням подивився на неї. Її думка може змінити все — на краще чи на гірше.

— Ти стверджуєш, що це спільні пошуки, — промовила вона. — Стверджуєш, що Юнона бажає нашої співпраці з... з цією іншою групою, Табором Напівкровок. Однак греки століттями були нашими ворогами. Вони відомі здатністю вводити в оману.

— Може, й так,— відповів Персі. — Але вороги можуть стати друзями. Тільки тиждень тому хіба ви могли уявити, що римляни та амазонки битимуться пліч-о-пліч?

Цариця Гілла розсміялась.

— А він діло каже.

— Напівбоги з Табору Напівкровок і раніше співпрацювали з Табором Юпітера, — промовив Персі. — Ми просто цього не знали. Минулого літа під час. Війни Титанів, поки ви штурмували Отріс, ми захищали