Айзек Азімов - Межа Фундації

й бездіяльно спостерігати, як Галактика напівзруйнує себе в боротьбі, якій ми могли б запобігти. Ми не знаємо, що дорожче коштуватиме Галактиці — дії чи бездіяльність; якщо ж ми вирішимо діяти, то не знаємо, що коштуватиме Галактиці менше — підтримка Термінуса чи Трентора. Тож нехай це вирішить депутат Тревіз, і яким би не було це рішення, Гея його дотримуватиметься.

— Як, на вашу думку, я маю це вирішити? — запитав Тревіз. — Що мені робити?

— У вас є комп’ютер, — сказала Нові. — Люди Термінуса не знали, що зробили його кращим, ніж могли уявити. Бортовий комп’ютер вашого корабля містить частку Геї. Покладіть руки на контактні панелі й подумайте. Наприклад, ви можете наказати щиту мера Бранно стати непроникним. Якщо ви це зробите, то, можливо, вона відразу скористається зброєю, щоб вивести з ладу або знищити інші два зорельоти й установити фізичну владу над Геєю, а потім і над Трентором.

— І ви нічого не зробите, щоб це зупинити? — приголомшено вимовив Тревіз.

— Нічогісінько. Якщо ви впевнені, що панування Термінуса завдасть Галактиці менше шкоди, ніж будь-яка інша альтернатива, ми радо цьому допоможемо — навіть ціною власного знищення. З іншого боку, ви можете визнати ментальне поле Спікера Гендібала й посилити його збільшеним імпульсом свого комп’ютера. У такому разі він точно звільниться й відштовхне мене. Потім він може підлаштувати мозок мера і разом з її кораблями встановити матеріальне панування над Геєю, забезпечити подальшу перевагу плану Селдона. Гея не буде намагатися це зупинити. Або можете визнати моє ментальне поле й приєднатися до нього, і тоді буде запущено створення живої Галактики, яке завершиться не в цьому чи в наступному поколінні, а після століть праці, протягом яких план Селдона й далі буде чинний. Вибір за вами.

— Зачекайте! — сказала мер Бранно. — Не вирішуйте поки нічого. Можна мені сказати?

— Ви вільні говорити, — відповіла Нові. — Так само, як і Спікер Гендібал.

— Депутате Тревіз, — сказала Бранно. — Коли ми востаннє бачилися на Термінусі, ви сказали: «Може настати час, пані мер, коли ви попросите мене про зусилля, і я вчиню так, як вирішу, але останні два дні я запам’ятаю». Не знаю, чи передбачали ви тоді це, чи інтуїтивно відчували, що так станеться, або, може, просто маєте те, що ця жінка, яка говорить про живу Галактику, називає даром відчувати правильність. Хай там як, а ви мали рацію. Я прошу вас докласти зусиль заради Федерації. Можливо, вам хочеться зрівняти зі мною рахунок за те, що я заарештувала вас і відправила у вигнання. Прошу вас пам’ятати, що я зробила це для того, що вважала добром Федерації Фундації. Навіть якщо я помилялася й діяла, бездушно керуючись особистою вигодою, пам’ятайте, що це робила я, а не Федерація. Не знищіть зараз цілу Федерацію через бажання врівноважити те, що заподіяла вам лише я. Пам’ятайте, що ви фундатор і людина, що ви не хочете бути нулем у планах безчуттєвих математиків Трентора або чимось меншим за нуль у галактичній мішанині живого й неживого. Ви хочете, щоб ви самі, ваші нащадки та побратими-люди були незалежними організмами, які мають свободу волі. Усе інше не має значення. Усі інші можуть сказати вам, що наша Імперія спричинить кровопролиття та горе. Але це необов’язково має бути саме так. Буде так чи ні, залежить від нашого вільного вибору. Ми можемо вирішити по-іншому. Та й у будь-якому разі краще йти до поразки зі свободою волі, ніж жити в безглуздій безпеці, залишаючись гвинтиком у механізмі. Зауважте, що зараз вас просять про рішення як людину зі свободою волі. Ці штуки з Геї нездатні вирішувати, бо вся їхня машина цього їм не дозволить, тож вони покладаються на вас. І вони знищать самі себе, якщо ви їм накажете. Невже ви бажаєте такого всій Галактиці?

— Я не знаю, чи маю свободу волі, мере, — відповів Тревіз. — Мій мозок міг зазнати непомітного втручання, і тоді я дам вам ту відповідь, яка є бажаною.

— Ваш мозок абсолютно неторканий. Якби ми зважилися підлаштувати вас під свої цілі, у всій цій зустрічі не було б потреби. Якби ми були такими безпринципними, ми б робили те, що вважаємо найпривабливішим для себе, не турбуючись про більші потреби й благо людства в цілому.

— Думаю, зараз моя черга говорити, — сказав Гендібал. — Депутате Тревіз, не керуйтеся вузьким провінціалізмом. Через те, що ви уродженець Термінуса, ви не маєте вважати, що Термінус важливіший за Галактику. Уже протягом п’яти століть Галактика працює згідно з планом Селдона. Цей процес триває і у Федерації Фундації, і за її межами. Ви були і є частиною плану Селдона за межами своєї меншої ролі фундатора. Не робіть нічого, що порушить План, хоч заради вузької ідеї патріотизму, хоч через романтичне прагнення нового та невипробуваного. Другофундатори аж ніяк не стримуватимуть свободу волі людства. Ми провідники, а не деспоти. До того ж ми пропонуємо Другу Галактичну Імперію, яка докорінно відрізнятиметься від Першої. За всю історію людства, за десятки тисяч років, не було жодного періоду, коли подорожі крізь гіперпростір були б абсолютно вільні від кровопролиття та насильницької смерті по всій Галактиці, навіть у ті періоди, коли сама Фундація жила в мирі. Виберіть мера Бранно — і це стане нескінченним майбутнім. Те саме похмуре, вбивче, замкнене коло. План Селдона пропонує нарешті звільнитися від цього й не платити за це перетворенням на ще один атом у Галактиці атомів та зрівнянням із травою, бактеріями й пилом.

— Я згодна з тим, що Спікер Гендібал каже про Другу Імперію Першої Фундації, — сказала Нові. — Але не з тим, що він каже про власну імперію. Спікери Трентора, зрештою, незалежні люди зі свободою волі, і вони такі самі, як були завжди. Невже вони непідвладні руйнівній конкуренції, інтригам, не прагнуть видряпатися на вершину за будь-яку ціну? Невже в Раді Спікерів немає сварок і навіть ненависті? Невже вони завжди будуть провідниками, за якими ви готові піти? Запитайте про це Спікера Гендібала, узявши з нього чесне слово.

— Не потрібно брати з мене слово, — відповів Гендібал. — Я вільно визнаю, що в нашій Раді є ненависть, конкуренція та зради. Але щойно ми ухвалюємо якесь рішення, його дотримуються всі. У цьому ми ніколи не мали винятків.

— А що, як я не зроблю вибору? — сказав Тревіз.

— Ви мусите, — відповіла Нові. — Ви зрозумієте, який учинок правильний, і тоді оберете.

— Що, як я спробую зробити вибір і не зможу?

— Ви мусите.

— Скільки в мене часу? — запитав