Чарлі Джейн Андерс - Усі птахи в небі (ЛП)

Землетрус вдарив, коли Лоуренс нахилився, щоб покласти свій телефон, і він до крові розітнув шкіру на лобі об край сталевого кофейного столика Ізабель, майже вирубавшись. Струс був достатньої сили, щоб посипати дощем книги і речі з полиці на Патрицію, а телевізор, повний військових сцен, вислизнув з тримачів, і упав на підлогу боком. Патриція сиділа нерухомо, а все навколо неї руйнувалося.

Ось що Ізабель сказала Лоуренсові незадовго до того, як вдарив землетрус:

— Це не помста. І ти це знаєш. Наші люди не витрачали останні місяці в Седонії, займаючись коростою та постільними клопами в тісному крузі, одержимі ідеєю відплати. Але нам потрібно було знайти спосіб рухатися вперед після Денвера. Відновлення машини червоточини з нуля потребує кількох років, і ми не можемо ризикувати тим, що ці люди не повернуться і не зруйнують її знову. Ми могли б спробувати створити кращий захист, але ми не бачили їх минулого разу, і не можемо гарантувати, що побачимо їх наступного. Отже нам не залишається іншого вибору, як вдатися до примусових дій.

— Що ви зробили? — Лоуренс притиснув телефон до своєї щелепи, поки та не заболіла. — Ізабель, що ви зробили?

— Ми побудували машину знищення, — сказала вона. — Танаа, як ти знаєш, чудовий механік, і зробила більшу частину важкої роботи. Це називається Тотальний Деструктор, і машина просто чудо.

Ізабель заговорила про деталі проектного завдання зі створення ТДС: їм потрібно було розташувати машину на основному шасі, не створюючи щось надто важке. Вони хотіли щось амфібійне і всепрохідне, з різноспрямованим рухом і здатністю вражати одночасно кілька цілей. Як і кожен дизайнер модульного обладнання, Танаа схилялася до форм з природи: сегментовані тіла великих членистоногих, амортизуючі властивості голок їжака, стабілізуючий хвіст, шість інсектоїдних ніг, багатошаровий панцир і так далі. Кабіна була достатньо просторою для двох людей, з ручним керуванням, яке буде зайвим, якщо у вас є хтось підключений до інтерфейсу мозок/комп'ютер. (Мілтон зробив лапароскопічну операцію не так давно). Вигляд, мабуть, був трохи химерний, але він став майже елегантним, коли шасі оснастили п'ятьма SAM, сімома промисловими лазерами, передньою і задньою пусковими установками з напалмом — і коронною зброєю, антигравітаційною гарматою.

— Але ви навіть не знаєте, з ким ви маєте справу. — Лоуренс подивився на пінопластову підставку французької кофемолки на кухонному столику Ізабель.

— Ми знаємо більше, ніж ти думаєш, — з деякою неохотою сказала Ізабель. — Ми знаємо, що у них є мережа, де розташовані численні підпільні об'єкти по всьому світі, в тому числі гуртожиток в Портленді, школа танців у Міннеаполісі, а також книжковий магазин і абсент-бар у Сан-Франциско. Плюс навчальний центр, який вони називають Лабіринтом, який має прихований вхід в Піренеях. Тобто, "Лабіринт", як нам здається, захищений від звичайного нападу, — але тоді він повинен мати форму бункера. Це що нам відомо на сьогодні. Зараз. Ми одночасно вражаємо всі цілі, перш ніж вони взнають, що відбувається.

— Ізабель, ні. Не робіть цього. Я зроблю кілька дзвінків, будь ласка. Ви не знаєте, що робите.

— Я прямо зараз в кабіні ТДСа, з Мілтоном, — сказала Ізабель. — На міській вулиці, за кілька кварталів від цього книжкового магазину. Я чекала до останньої хвилини, щоб зателефонувати тобі, тому що не хотіла, щоб ти втручався.

На задньому плані Лоуренс міг почути, як Мілтон сказав щось Ізабель, а також безпомилково розпізнав мелодію Terraplane Blues, якою вибухнули динаміки в кабіні ТДС.

— Ви не можете цього зробити, — сказав Лоуренс. — Це просто...

— Ми знаємо, що ти знайомий з однією з денверської п'ятірки, — сказала Ізабель. — Ми ідентифікували твою подругу по записах спостережних камер на АЗС в штаті Юта, де вони зупинялися для дозаправки. Я намагалася утримати тебе від цього, але всі вже знають, і ти скомпрометований. Тому, будь ласка, тримайся в стороні. Якщо ти з'явишся тут, я не можу гарантувати, що тебе не будуть розглядати як ворожий елемент.

— Ізабель, будь ласка, послухай... — Але зв'язок обірвався.

Лоуренс лежав на підлозі і стогнав, кров ще капала з чола, яким він приклався до кофейного столика. Патриція сіла на нього і швидко облизала його рану, вибачившись за те, що так буде швидше, ніж класичним шляхом.

Кровотеча припинилася. Голова Лоуренса відчула себе краще. Він збудився. Патриція відхилилася, щоб Лоуренс міг сісти, і якусь мить вони були обличчям до обличчя, Патриція почервоніла і потупила очі, відчуваючи стегнами. У нього було відчуття, що це був момент, коли для них були відкриті всі шляхи, і він збирався їх закрити через те, що він повинен був їй сказати. Він лише на мить засумнівався, чи не повинен він залишити новини від Ізабель при собі, тому що коли розповісти їх Патриції, це буде означати зраду Ізабель та Мілтона. Але зрадивши Патрицію він зрадить своїй обіцянці, самому собі. Навіть незважаючи на те, що він був страшенно злий на Патрицію та її друзів. Він просто не зможе дивитись їй в обличчя, не розповівши про це. Він визнав, що це було головним рішенням його життя, яке він прийняв, а потім він це зробив.

Патриція зірвалася на ноги, коли Лоуренс закінчував третє речення. Шквал з чорного плаття, оголених