Ruslan B - Ціна помилки, Ruslan B

8

       А в той самий час через кілометри з відси, десь далеко на другому кінці світу хтось солодко ще спав. Це був Радик. Він цілими місяцями працював так ніби не встигав щось. Працював з подвійною швидкістю. Скільки дикої енергії, скільки сили, скільки витримки крилося в ньому – цьому висохшому тридцятидинорічному чоловікові. Дехто дивувався. Дехто навіть заздрив. Але ніхто не питав: чому? А він виконував свою роботу бездоганно, просто на всі сто.

    Радик,завжди свіжий, завжди усміхнений, завжди готовий йти вперед. Ось він – геній і герой нового часу. Часу інноваційних технологій і нестримного розвитку суспільства. Часу, коли все, що було створено вчора сьогодні уже далеко стає застарілим. Часу, коли геніальність вимірюється уже не один винаходом або гарно зіграною роллю а десятками, сотнями новинок. Але поза всім він не відставав. Навпаки. Радик, йшов вперед наперекір усьому. Він ніби виривався звідкись. Так ніби намагався щось з себе зірвати. Іноді він зникав на цілі вихідні, на тиждень – два, а тоді повертався до роботи з новою силою. Останні місяці він рвав на повну що називається. Так ніби це був його останній фільм. Дехто замічав його пониклий вигляд після зйомок. Але він не любив про це говорити тепер. Якщо раніше розмова зав’язувалася хоч якась– то тепер це були лише короткі, уривчасті відповіді в котрих не було логіки. На одному із телеканалів навіть вийшла коротка стрічка новин в котрих йшлося, що Радимир Воловські хворий раком причому на важкій стадії але попри це все ж не відмовляється від ролі через матеріальну скруту. Не менш цікавими були і інші чутки. Однак, ні на одну з них Радик не відреагував жодним чином. Так, ніби це його не стосувалося. Він просто робив свою роботу.

– Радик – звернувся Люк – можна тебе запросити завтра на день народження?

– Чому б ні? – спокійно відповів Радик – то мене уникають через ті реклами,які навіть не мають нічого спільного з реальністю.

– Радик, ти ж знаєш що це не так. Просто ти …

– Так , я знаю – відповів Радки – я дикий і ..

– Ні, я мав на увазі зникаєш кудись постійно. Ти прямо як супермен.

– Та перестань Люк. Я завжди доступний…

        З нагоди свого дня народження Люк Кордон організовував вечірку в одному із місцевих клубів. Серед запрошених були виключно зіркові особи. Зрештою, Люк теж був зірка високого ґатунку. Його подружка Леона Шелірс, висока, кароока блондинка, була разом з Радиком партнерами у новому фільмі. Власне вона і не бажала бачити Воловскі на цій вечірці. Дехто навіть припускав чому. Свого часу Радик відмовив її домаганням. Були також інші версії її не бажання бачити Радика. Але це не мало на загал ніякого значення.

       Всі уже були зібралися не було одного лише Радика. Ну звичайно, він не прийде. Навіть найближчі друзі припускали, що Радик просто десь відсиджується і завис в якомусь барі. Свято уже почалося. Серед запрошених були і Робіс Мелані,Австіно Панем, Робсен Томас, Ріта Гормен, Крістофер Хортс, Кетлін Велінса. Останні були добрими приятелями Радика. Раніше вони разом інколи зустрічалися, щоб десь відпочити. В Кетлін він навіть був в якісь мірі закоханим(якщо Радикову поведінку назвати закоханістю).

     Раптом на порозі з’явився Радик. Він наче привид тихо пройшов, так що навіть ніхто не відчув його приходу. Радик став в темному кутку. Він розгледів усіх присутні і продовжив свій прохід прямо до Люка, що стояв в компанії  Патриції(дочка мера міста), Кетлін і Роберта(співак, рок музикант).

– Привіт Люку! Не чекав мене уже! – подав руку Радик – А я з подарунком для тебе!

– О боже! Радик! Ну чесно, не сподівався вже тебе бачити! А що це?– вказав пальцем на пакунок здивований Люк.

– Відкриєш – побачиш – загадково усміхнувся Радик – не бійся ніхто тебе не вкусить.

– Що ж могло статися що ти прийшов? – уїдливо спитала Леслі. Вона саме підійшла до цієї компанії. Їхню взаємну антипатію знали давно. Вона була старша від Радика років на десять але так і не змогла нічим похвалитися. Театр, кілька ролей другого плану в кіно і все. Вона заздрила хлопцеві. Але крім того ще й любила його діставати дурними фразами. На котрі Радик відповідав гострими словами.

– А от нема кому мене подіставати! – з усмішкою відповів хлопець – Що не чекала? А доречі Леслі, ти б глянула на себе в дзеркало а то в тебе вся підводка потекла!

– Не може бути ! – скрикнула та і побігла шукати дзеркало.

– Класно ти її! – сказала Кетлін, котра теж не долюблювала Леслі.

– Та я нічого їй не сказав… просто пожартував …. Гарно виглядаєш! Тобі ця сукня личить.

– Дякую. Може потанцюємо?

– А чому б ні!

– Друзі, друзі я щось пропустив – обернувся Люк – Ви куди?

– Танцювати!

– Ніяк не розумію, і чого ти весь час ходиш в штанах. Тобі так йде плаття – продовжував Радик уже танцюючи

      Рухи Радика були легкими. Ніхто ніколи не бачив раніше щоб він так вміло танцював. Така пластика, такий ритм, такий крок. Всі були шоковані. Так, ніби перед ними був справжній танцюрист а не актор.

– Божественно! Що скажете – вигукнув  Роберт – Майку ти коли не будь бачив щось подібне? Він ще й першокласний танцюрист. От Радик…

– А ти що думав – відізвався Майк – Думав він простий хлопець.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍