Арія Вест - Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест

Що, як…

Усвідомлення пронизало Релі наскрізь. Та часу, аби висловити власні припущення, уже не було.

На обличчі Адріель не промайнуло ані тіні емоцій. Очі її залишалися крижаними, вона дивилася виключно на Релі…

Вартувало їй підняти руку, як із повітря матеріалізувалася чергова льодяна стріла!

У руці Веймонда вже почала з’являтися тьма, якою він явно збирався відбити атаку, проте Релі виявилася прудкішою. Вона метнула Чорну смерть за секунду до того, як тьма тільки торкнулася кінчиків пальців юнака.

Кинджал розсік повітря, направляючись чітко у свою ціль ― стрілу з льоду, що неслась просто на них.

Вжу-ух! Кинджал зіткнувся із льодяною стрілою, збиваючи її з курсу. Релі швидко простягнула руку вперед, закликаючи Чорну смерть повернутися. Та зненацька кинджал було збито величезним згустком полум’я.

В наступну секунду прямо перед Релі й Веймондом загорівся вогонь. Він мовби прокотився землею, вискакуючи вгору, хапаючи кинджал і відлітаючи в сторону…

Стовп полум’я запалав із новою силою уже в кількох метрах від принцеси й Короля Скорпіонів, а тоді з нього з’явилася дівчина. Зникаючи, полум’я ефектно обвило її тіло, а дівчина, єхидно всміхаючись, змахнула Чорною смертю в руці.

― М-м-м, ось і ти, принцесо. Чула, ти знайшла мою першу любов і звільнила від закляття.

Очі Релі блискавично звузилися. То була не хто інша, як Кіара.

Кіара Лоран, королева Мерідії!

Одначе… було щось, що конкретно відрізняло її від Кіари, яку пам’ятала Релі із часів свята Миру.

Якщо обличчя дівчини тоді скидалося на злегка божевільне, зараз на ньому не залишилося ані крихти здорового глузду.

Вона раптово різко розсміялася, оголюючи білі рівні зубки. А тоді зненацька посерйознішала, опускаючи на обличчя пелену тіні.

Очі її були сильно підведені чорним кольором, губи намальовані темною помадою, а волосся… вона кардинально змінила зачіску. Якщо локони принцеси Кіари були вишуканими й акуратно вкладеними, то у королеви Кіари на голові був повний хаос. Деякі прядки нагадували дреди, деякі були заплетені у розбурхані косички, а деякі… здається, просто не розчісувалися кілька років.

Одяг, до слова, також був повною протилежністю Кіари десять років тому ― на зміну елегантному відкритому червоному платтю прийшло чорне напів бойове, напів бунтарсько-піратське вбрання. Серед прикрас ― купа якихось кулонів й підвісок на шиї, кілька браслетів на обох руках, масивні кільця на пальцях…

Поряд із винятково строгим і педантичним виглядом і вбранням Адріель, образ Кіари скоріше схилявся до розбійницького, аніж до королівського.

 Та її усе це, схоже, аніскілечки не бентежило. Провернувши у пальцях кинджал Релі, Кіара закотила очі й зронила знудженим голосом:

― Нецікаво. Абсолютно нецікаво. І це всемогутня Владичиця Воронів відбиває атаку подібною зубочисткою? ― різко зупинивши кинджал в руці, вона виставила його перед своїм обличчям. Погляд спідлоба грубо підведеними чорним кольором очима витріщився виключно на Релі. Тоді ж сковзнув на Веймонда, що стояв дещо попереду із абсолютно спокійним обличчям. ― О, не помітила тебе, красене, ― скривилась у здивованій гримасі Кіара. А тоді реготнула, змахуючи кинджалом так, наче збиралася когось ним пошинкувати: ― Жартую! Ти одразу припав мені до душі. Що ж, ― поглянула вона в сторону ведмедя і вершниці на ньому. ― Адрі, що з ними зробимо?

Із кинджалом в руці, який вона постійно перекидала то туди, то сюди, Кіара виглядала розпещеною дитиною ― від одного погляду на неї виникала думка, що в найбільш непідходящий момент вона таки накинеться на когось з цим кинджалом і пошинкує на шматки, захоплено усміхаючись.

― Вони підуть з нами, ― навіть оком не моргнувши, крижаним тоном зронила Адріель.

Кіара лиш знизила кутиками губ, повертаючись до Релі й Веймонда:

― Ви її чули.

А тоді, запхавши Чорну смерть за пояс, уже й так обвішаний усіляким непотребом (чисто як у піратів), Кіара ще раз реготнула й рушила прямо на них.

Опинившись перед Релі, королева Мерідії окинула її не сказати б що прискіпливим, радше абсолютно байдужим поглядом. Веймонд поряд же свердлив її крижаними очима, хоч обличчя його при цьому здавалося напрочуд спокійним.

Зненацька Релі розвела руками й зронила:

― Немає потреби застосовувати силу, ― вочевидь, вона зробила цей жест тільки для того, аби обидві, і Кіара, і Адріель, змогли побачити на її руках алевіати. ― Якщо так потрібно, ми підемо з вами.

Кіара здивувалася, сильно округлюючи очі:

― Справді? ― а тоді прудко озирнулася до своєї супутниці на ведмеді. ― Ти чула, Адрі? Вони погодилися добровільно! ― голос її звучав, наче у дитини років дванадцяти, бажання якої щойно задовольнили турботливі батьки.

― Кі, ― роздався крижаний голос королеви Нордесте. ― Алевіати.

Брови над підведеними чорним очима зійшлися в нерозумінні. Веймонд уже позирав на Релі. Та дівчина лиш ніяково знизувала плечима.

Їй не потрібно було нічого казати, аби він зрозумів її.