Марк Лівін - Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін

друзями тягали їх звідти, щоб купити собі якісь дрібні задоволення, як-от бананові жуйки Turbo чи свіжий хліб з пекарні.

Я знав, що це поганий вчинок, хоча нас ніхто ніколи не спіймав за руки.

Щоб не почуватися поганою людиною, я вигадував різні небилиці. Типу «Бог навмисно послав мені цих людей, щоб вони залишили гроші і я купив за них їжу». У якийсь момент цей кайф увірвався: бабусі наш план розкусили й перестали спонсорувати жуйки.

Уже зараз розумію, що обманювати себе — це самозахист від провини.

Провина та релігія

Ілля. Завдання цього діалогу — пояснити, як працює стара етика в новому світі.

Марк. Якщо вірити діаграмі Інґлгарта14, Україна — православна й консервативна держава. Це означає, що норми моралі, за якими функціонує наш світ, часто релігійні. У цьому сенсі християнство — культура провини, а звинувачення — форма виховання.

Ілля. Не кради, не обманюй, не будь хтивим і тому подібне. Провина — це форма спокутування гріха, через яку людина має прийти до покаяння.

Марк. Навіть коли людина не хоче цього свідомо, вона все одно може керуватися поняттями, які заклала у взаємини між людьми християнська етика. Мій товариш Богдан Галюк якось сказав, що тиражування любові — це підхід, який вперше широко застосував Ісус. Мовляв, зараз усі плагіатять його ідею. Тобто сучасне трактування любові як чогось безумовного корінням звідтіля.

Ілля. Важливо розуміти, що релігія завжди реагувала на контекст свого часу. В історії були періоди, коли люди ще не мали доступу до терапії. Але в них було багато агресії всередині, яку потрібно було кудись дівати. Релігія брала на себе функцію стримування, вводячи закони, які не призводили б до повного хаосу. Задля того, щоб не було цілковитого безладу, крадіжок, вбивств, венеричних захворювань тощо.

Марк. Я помітив, що люди по-справжньому приходять у церкву переважно у складні періоди життя, і спонукає їх до цього саме відчуття провини. Що вони помилилися, наробили дурниць, помилок. І в них є відчуття, що релігія може це виправити.

Я з протестантської родини, мої бабуся й дідусь прийшли в церкву якраз тоді, коли почався повний хаос після розпаду Радянського Союзу. Стара система розвалилася, багато людей пробували втекти від світу, вживаючи спиртне й таке інше, але це не працювало. У нашій церкві було багато колишніх наркоманів та алкоголіків, які відпрацьовували відчуття провини служінням у церкві.

Ілля. Саме поняття моралі як чогось, що ділить світ на «доб­ре» й «погане», — теж частина дискусії про релігію. Тож в уявленнях про світ люди часто керуються саме такими категоріями.

Терапевтична етика так не мислить. Уяви ситуацію: приходить людина до терапевта й каже: «Я відчуваю провину, тому що не подзвонив мамі». А терапевт у відповідь: «Це дуже поганий вчинок, як так можна?». Людина через це може захотіти вийти через вікно. Контекст ускладнився, час також.

Марк. Виходить, немає нічого доброго й поганого, є питання «Як мені із цим?».

Ілля. Ні, безумовно добре й погане є — це те, про що ми всі домовилися законодавчо. Але в питанні людських стосунків варто глибше вдивлятися на контекст, перш ніж кидатися вироками на всі боки.

Вправа

«Пошук договору»

Ми відчуваємо провину, якщо порушили певну норму поведінки або домовленість. Тобто порушили умови договору. Наприклад, я запізнився на зустріч — людина чекала на мене під дощем — я відчуваю провину. У цьому є сенс, адже ми домовилися перетнутися в конкретному місці в конкретний час.

Але в багатьох випадках «домовленість» може бути не такою очевидною, тож її варто пошукати. «Почуваюся винним перед батьками: я так рідко їм телефоную», «Я почуваюся винним, бо не допомагаю подрузі з переїздом», «Я відчуваю провину, бо не затримуюся на роботі й не відповідаю на повідомлення в неділю». Десь тут обов’язково ховаються «правила» й «домовленості», наприклад: батькам треба телефонувати щотижня, добрі друзі завжди допомагають одне одному (і навіть коли спина болить), відповідальний працівник мусить працювати й у вихідні.

Знайдіть це «правило» і перевірте, чи взагалі з ним згодні. Де ви його взяли? Чи домовлялися про це безпосередньо, чітко й уголос? Може, хтось вирішив за вас? Чи справді вас звинувачують, можливо, це лише ваша уява? Чи можете ви обговорити нові правила, щоб усім стало зручніше?

12 Hollis James. Swamplands of Soul: New Life in Dismal Places. Toronto, Inner City Books, 1996.

13 Льюїс Клайв Стейплз. Просто християнство / пер. з англ. А. Маслюх. Львів : Свічадо, 2018.

14 Inglehart Ronald, Welzel Chris. The WVS Cultural Map of the World. WVS. Archived from the original on October 19, 2013. Retrieved 6 October 2014.

Щоб уявити, що таке заздрість, згадаймо героя популярного інтернет-мему, який плаче, бо йому не дісталася шоколадка. Здається, він переживає саме заздрість,