Аріна Спел - Програне парі, Аріна Спел

Я судомно почав шукати бодай щось на столі, щоб випити. Схопив склянку з міцним напоєм і перевернув залпом. Я вбʼю її . Задушу. Спить вона. Втомилася. Це ж як взагалі? Як до такого можна додуматися. Ні, я підозрював, що вона трішки не в собі, але щоб на стільки збожеволіти. Брати участь в магічних боях!!! У такому вигляді? Голий живіт, який я щойно оцінив, як вдале рішення у двобої, зараз здавався викликом. Шкіряні речі, які обтискали всі принади, підкреслюючи їх . Про що вона взагалі думала? Навіщо? Блискавка. Вона та сама Блискавка, про яку дійшли чутки навіть сюди. Жінка , яка отримала багато перемог. 
Налив собі ще склянку. 
Їй у противники дістався Каспен. Боєць хоч і здавався не дуже потужним, та мав сильну магію, на неї і робив ставку. Вони почали кружляти по рингу, придивлятися один до одного. Робили випади. Здавалося, вона припускається помилок, підставляє себе. Але то лише на перший погляд. Спокій на її лиці, говорив, що вона знає, що робить. Насправді провокувала його на необдумані вчинки, вводила в оману, вдаючи недосвідченість. Вони ще так погралися трішки. Каспен запустив закляття , яке потребувало часу і енергії, чим Бріана швидко скористалися. Виставила щит, і шпурнула в нього сирою магією, яка не тільки досягла цілі, а наче магніт потягла за собою його власну. Вдаривши вдвічі сильніше. Мить, суперник на землі . Суддя підняв її руку на знак перемоги. Зал знову заревів. 
-Ти бачив?-штурхав мене Стефан.- Що вона втнула! Майстерно. 

Я лише кивнув головою. Лють плескала в мені. А ще хвилювання. Потрібно буде її покарати. В думках одразу зʼявилася картина, як я перехиляю цю навіжену через коліно, закочую сукню і ляскаю по сідницях. Так. Стоп. Ерекція зараз не доречна. 

Бійцям дали півгодини перерви. Залишилося дві пари учасників. Здається, вона мене помітила. Зависла на декілька хвилин поглядом. Потім мотнула головою. Думає, що під ілюзією я її не впізнаю. Ну-ну. 

Другий бій пройшов трішки інакше. Суперник вже більше покладався на силу. Весь час намагався схопити її. Їхні тіла перепліталися в тісному контакті. Та врешті, вона запустила плетіння, яке він не мав сили відбити, і ось вже суддя знов піднімає її руку. 

Ще один ляпас по дупі вона заслужила, це точно. Уявив, як потім цілую почервоніла шкіру. 
Поклав ногу на ногу, поправив піджак. Сподіваюсь ніхто не бачить мій стояк. 

Бійці знов мали перерву. А я не знаходив  собі місця. Та Камерон розірве її там. 
Гонг. Крики залу. Через це не можливо почути про що ці двоє говорять між собою. А між ними відбувалася дивна розмова, яка затяглася набагато довше, ніж просте привітання. Зал скаженів, та їм було байдуже. Врешті вони потиснули руки. Камерон навіть приніс магічну клятву, про що свідчив спалах на їх долонях. Та що ж там відбувається? 

Йшов вже пʼятий раунд. Своєрідний рекорд. Ще ніхто не протримався проти лорда так довго. Суперники ніби передбачали ходи один одного. Діяли навипередки. Але досвід і сила зіграли своє. Бріана врешті решт виявилася спиною на підлозі, притиснута Камероном. Той нахаба навіть і не думав злітати , хоч суддя і оголосив про його перемогу. Нависав над нею. Щось говорив. Вона приречено здихнула. Я не розумів, що відбувається, та очі лорда округлилися, на очах заграла задоволена посмішка. Здається зараз буде ще один двобій. Я провчу цього нахабу. Врешті він встав, подав їй руку. Міцне стискання. Поклон. Бійці пішли за лаштунки. 

Я пересів ближче до бару. Очікував на Камерона. У нас була давня традиція, пропустити по декілька чарок після змагань. 
Лорд ішов до мене і сяяв як кіт, що обʼївся сметани .

-Чого такий веселий?- буркнув я.

-Приз занадто цінний виграв.- посміхається, як придурок.

-Відколи тебе так радують гроші?

-Які гроші? Ти про що? Ні, це зовсім інше. Моя суперниця. Ти ж бачиш крізь ілюзію. Впізнав її ? Гарна.

-А ти звідки знаєш що гарна?  Ти ж не маєш таких здібностей. 
-Я одразу зрозумів, що вона ховається під чужою личиною. Тому, ще до початку бою запропонував парі. В разі виграшу вона заберає весь мій гонорар, а в разі програшу покаже своє справжнє обличчя і погодиться на вечерю у найближчі вихідні. Давно я так не прагнув перемоги, й давно не мав такого достойного суперника. Так ти знаєш її?

-Так, це моя підопічна. Леді Бріана. Вона приїхала у столицю в пошуках нареченого. І граф Стефан.- тут я особливо наголосив.- вже приділяє їй знаки уваги. 
-Нареченого кажеш. Цікаво. Вельми цікаво. А Стефан слабак. Йому така жінка не по зубах. Та й віддавати таку коштовність я наміру не маю. Це ж треба. Я завтра навідаюсь до вас. Тільки нічого не кажи. Буде сюрприз . 
Я злий. Чорт забери , я розлючений. Та цій жінці не шукати наречених потрібно, а відганяти їх.