Анна Ліє Кейн - Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн

Розділ 5

 

Система освіти в Ізаріді та Арнолі відрізнялася. В Ізаріді учні обирали собі спеціальність на останніх курсах академії та одразу після випуску підшукували практику за обраним напрямком, потрапляли до робочого середовища, і вже там відточували тонкі навички. А в Арнолі ще треба було витратити кілька років на навчання в університеті.

Мені складно сказати, яка з цих тактик краще. В Ізаріді молоді люди та демони справді швидше занурювалися в практику, маючи за спиною знання академій. Чим краща академія, тим легше влитися у роботу.

В Арнолі ж діти здобували вищу освіту, хоч більшість отриманих знань могли ніколи не знадобитися. І витрачали час, майже не набуваючи практичних навичок.

У поселеннях тієї релігійної громади, до якої я належала, освіта не вважалася чимось особливо необхідним. Точніше, навчання було специфічним. І, звичайно, жінкам не можна було вступати до університетів.

Зрештою, я втекла, але вищу освіту так і не здобула. Знання мені довелося набувати так, як це робили в Ізаріді, з тією лише відмінністю, що в мене не було наставника. Тому я себе вважала швидше самоучкою. Колишній чоловік ставився до мене поблажливо, і вважав везінням те, що моя маленька агенція взагалі працювала, а я досягла успіху у вивченні мов.

У випадку з ректором Голданарі мені справді пощастило. Адже він навіть не шукав серед моїх документів диплом університету. Просто тому, що такої практики немає в Ізаріді.

- Тут вам буде зручно, - Ілліор відчинив переді мною двері й зробив жест рукою, пропускаючи мене вперед.

Кабінет був обставлений такими ж відреставрованими меблями, як і все у цьому палаці. Темне дерево, вінтажні прикраси, мармурові статуетки на поличці над чистим каміном. За вікнами, прикритими світлим тюлем, заспокійливо шумів дощ.

Неспішно підійшла до великого столу, прислухаючись, як під ногами поскрипує лакований паркет. Поглянувши на робоче місце, увила собі статного демона у костюмі, що давно вийшов із моди. У моїй фантазії чоловік сидів за цим столом і підписував якісь папери. Обов'язково білим пером, яке аристократично занурював в чорнильницю. Остання на столі теж була, але порожня, тому скоріше служила прикрасою. А поруч із нею лежали звичні ручки.

- Це копії символів, які малює мій син, - демон вказав на папери, розкладені на столі. Мій погляд прикипів до рисок і гачків, виведених на аркушах. Я повільно обійшла стіл і нахилилася над письменами.

- Я залишу вас, місіс Лурі.

- Добре. Мені знадобиться близько двох годин для первинного аналізу, – відповіла, не відриваючи погляду від паперів.

Містер ат Янрі погодився і вийшов за двері, а я поволі опустилася в крісло. Розклавши перед собою листи в рівний ряд, ще раз пройшлася по них поглядом, потім промовила перше заклинання.

Унікальні символи засвітилися золотим і злетіли вгору, шикуючись в одну лінію. Звичайно, це бачила тільки я, сторонній спостерігач міг помітити лише мій відсторонений погляд, спрямований у порожнечу переді мною. Але я вже уважно оглядала символи.

Їх лише сімнадцять. У всіх сучасних мовах, які використовують на континенті та островах, понад двадцять п'ять літер. В одній із мов давнини, яка була мені відома, дев'ятнадцять символів. Але це точно не вона.

Ієрогліфи нагадували письмена одного з найдавніших поселень демонів на кордоні Сонди та Моріони. Але лише на перший погляд.

Втім, я й не думала, що буде легко. Адже розпізнати давню мову під силу багатьом. А я точно не перший лінгвіст, до якого звернулося подружжя ат Янрі.

Скинувши перше плетіння, я закликала інше, виділяючи попарні поєднання символів, що зустрічаються у письменах. Вони здійнялися переді мною в ряд...

Через півтори години я розім'яла шию і піднялася з місця. Відійшла до вікна, дозволяючи відпочити очам і відновитися енергії. Тепер дощ ледве капав, але сіре небо запевняло, що до його закінчення ще не скоро. Добре ж мене зустріла Ізаріда. Може це поганий знак?

Тряхнувши головою, щоб вибити з неї дурні думки, повернулася до аналізу символів. Зараз мені було точно зрозуміло одне – подібної мови я ніколи раніше не бачила. Але є кілька моментів, які вказують на те, що це не просто випадкові рисочки. В них була система, отже, може бути сенс. Але біда в тому, що я зовсім не розуміла який саме.

Колишній чоловік завжди товкмачив, що варто вже вигадати заклинання, яке допоможе розуміти всі мови, не тільки існуючі, а й давні, і мови інших рас з інших світів. Ось тільки наша робота дещо складніше, ніж він собі уявляв. Чоловік ніколи особливо не заглиблювався у мою роботу, але вважав, що вона набагато легша, ніж те, що робив він. Просто тому, що з моєю роботою впоралася жінка.

Колись я спробувала пояснити йому, що заклинання для розуміння іншої мови є, але вони працюють за принципом перекладача. Вони бездушні й не завжди вловлюють тонкощі та нюанси мови. А ще потрібно вказувати з якої мови на яку перекладають. Подібні заклинання досить складні, адже в них вже вкладені цілі словники, які потрібно правильно вказувати у плетінні. Тому частіше люди вдаються до допомоги перекладачів, здатних набагато простіше передати те, що хотіли висловити обидві сторони.

У випадку з іншими расами проблема полягає саме в словниках. Як перекладати ту мову, слів і символів якої ніхто не знає? Правильна відповідь: ніяк. Спочатку потрібно дослідити мову, створити словники, потім відобразити їх у спеціальних заклинаннях, а тоді вже перекладати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно