Артур Чарльз Кларк - 2061: Третя одіссея, Артур Чарльз Кларк

на них відповідаючи самостійно або пересилаючи термінову та особисту інформацію йому на борт «Юніверсу». Після всіх цих років, проведених на «Пастері», Флойдові здавалося дещо дивним, що він тепер не матиме можливості, як раніше, поспілкуватися, з ким захоче. Однак у віддяку за це він буде також позбавлений і спілкування з небажаними відвідувачами. За кілька днів у дорозі їхній космічний корабель опиниться так далеко від Землі, що розмови в режимі реального часу стануть неможливими, і все спілкування обмежиться записаними заздалегідь повідомленнями або телетекстом.

— А ми думали, що ти нам друг, — поремствував Джордж із докором у голосі. — Зробити нас розпорядниками свого майна було дуже негарно з твого боку, тим паче що ніякого майна ти нам не залишаєш.

— Може, я вас іще приємно здивую, — усміхнувся Флойд на всі зуби. — Про всі деталі, хоч би що там сталося, подбає Арчі. А стосовно вас, то я просто хотів би, щоб ви приглядали за моєю поштою — на випадок, якщо Арчі не зможе з чимось розібратися.

— Якщо він сам не зможе з чимось розібратися, то ми й поготів. Ну що ми знаємо про ті твої наукові товариства і все таке інше?

— Вони й самі за себе подбають. А ви, будь ласка, подивіться тут, щоб прибиральники під приводом прибирання не надто сильно попсували мої речі, поки мене не буде… А якщо раптом не повернусь… там є кілька особистих речей, які я хотів би, щоб ви потім доправили… переважно членам моєї сім’ї.

Сім’я! За своє довге життя він пізнав і чимало болю, і цілком достатньо щасливих моментів, пов’язаних із нею.

Минуло шістдесят три — аж шістдесят три! — роки, відтоді як Меріон загинула в тій авіакатастрофі. І цієї миті його охопило почуття провини — за те, що він ніяк не міг воскресити в пам’яті навіть крихти того горя, яке, поза всяким сумнівом, тоді пережив. У кращому разі тепер то був уже не повноцінний спогад, а лише якась його штучна реконструкція.

Що вони означали б одне для одного, якби вона була ще жива? Їй би оце якраз виповнилося сто років.

А тепер оті дві малесенькі дівчинки, його донечки, яких він колись так любив, перетворилися на двох сивих, нехай і доброзичливих, але все-таки чужих йому людей років під сімдесят, у яких і в самих давно вже є діти — і навіть онуки! — їхні власні. Загалом же в їхній гілці його сімейного дерева тепер разом з ними було аж дев’ятеро його, Флойда, кревних родичів. І якби не Арчі, то він би давно заплутався в їхніх іменах. Але принаймні на Різдво всі вони його згадували — через відчуття як не любові, то хоча б обов’язку.

Спогади про його другий шлюб, звісно, були виразніші, як пізніший текст у середньовічному палімпсесті[19]. Той шлюб теж дійшов до свого завершення — ще п’ятдесят років тому, коли Флойд перебував десь між Землею та Юпітером. Хоча він і сподівався тоді на примирення з дружиною і сином, проте серед нескінченних урочистих церемоній, де його вітали з поверненням на Землю, у нього, перш ніж нещасний випадок запроторив його до «Пастера», знайшовся час лише на одну коротеньку зустріч із ними.

Тоді та зустріч закінчилася нічим, як і друга, що коштувала йому значних грошей та чималих зусиль і була влаштована на борту цієї самої космічної лікарні — прямо в цьому самому приміщенні. Крісові тоді виповнилося двадцять, і він щойно одружився. Якщо й було щось на той час, що ще об’єднувало Флойда та Керолайн, то це несхвалення ними вибору їхнього сина.

Однак насправді Гелена виявилася для нього надзвичайно вдалою партією: вона стала пречудовою мамою для Кріса Другого, що народився всього лише через місяць після одруження. А потім, коли Гелена, разом із багатьма іншими молодими дружинами, унаслідок «Коперніканської катастрофи» в одну мить овдовіла, то у відчай не впала і ясності розуму не втратила.

Те, що і Кріс Перший, і Кріс Другий утратили своїх батьків у космосі, хай і зовсім по-різному, здавалося якоюсь просто дикою насмішкою долі. Потім Флойд якось був ненадовго повернувся до свого, восьмирічного вже, сина, устигнувши стати для нього зовсім чужою людиною. Тим часом Кріс Другий, перш ніж утратити свого батька — і то назавжди, — знав його принаймні перші десять років свого життя.

А де ж Кріс Другий був тепер? Здається, ні Керолайн, ні Гелена, які нині встигли стати найкращими подругами, навіть не уявляли, на Землі він був чи десь у космосі. Але така ситуація була звична, лише поштівки зі штампом «БАЗА КЛАВІЙ» повідомили якось його родичів про перший політ Кріса на Місяць.

Та поштова картка, що її отримав тоді Флойд, і досі висіла на видному місці в нього над столом, прикріплена ізоляційною стрічкою. Кріс Другий мав не тільки гарне почуття гумору, а й відчуття історичного моменту. Ту поштівку, з відомою нині всьому світу, зробленою на місці розкопу в кратері Тихо Браге фотографією Моноліту, який височіє над фігурками у скафандрах, що стоять навколо, Кріс надіслав своєму дідові ще понад пів століття тому. Усі інші, крім нього, члени тієї групи відійшли вже в кращий світ, та й самого Моноліту на Місяці вже не було. У 2006 році, після запеклих суперечок, його доставили на Землю та встановили на площі перед головною будівлею ООН, від його надприродної подібності до якої в людей просто мурахи бігли спиною. Там Моноліт мав собою нагадувати родові людському, що той більше не сам-один у Всесвіті, а вже за п’ять років потому, коли в небі засвітився Люцифер, таке нагадування стало зайвим.

Коли Флойд обережно відклеював оту поштівку та засовував її до своєї кишені, пальці якось не дуже добре його слухались — у якийсь момент йому здалося навіть, що його права рука має власну волю і йому не підкоряється. Ця поштова картка, коли він сідатиме на «Юніверс», стане чи не єдиною його особистою річчю, яку він візьме з собою.

— Двадцять п’ять днів — ти повернешся ще до того, як ми помітимо, що тебе нема, — сказав Джеррі. — І, до речі, це правда, що з вами на борту буде Дмитрій?

— А-а, той козачок! — озвався Джордж, зневажливо та гучно пирхнувши носом. — Колись, іще у двадцять другому, я диригував його Другою симфонією.

— Це не тоді, коли під час виконання ларго[20] перша скрипка виригала?

— Ні, тоді грали Малера, а не Михайлóвича. І саме