Старицький М. П. - Не судилось!, Старицький М. П.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Павло. Не регочіться дуже, бо щикотурка з лиця обсиплеться.
Пані. Аннушка! Аннушка!! Аннушка!!!
Аннушка вбіга.
Проводи меня! Грубиян!! (До Павла). Надеюсь, что вы избавите меня от удовольствия и минуту вас видеть в своем доме!
Павло. Дуже радий.
Аннушка (проводить паню; набік). Ну й репрьоманд!
Вихід VII
Павло сам.
Павло. Тьху!! Мерзота яка! В матері мені годиться: син одноліток зо мною, товариш, друг... а вона поквапилась! Просто опам’ятатись не можу од такого паскудства! Тікати з цього багна, щоб і самому не вбратись в тванюку! Михайла жалко; але й слова про це сказати йому язик не повернеться... Поїду мерщій до пана Олександра, 35 а Михайлові одпишу, придумаю яку-небудь наглу причину...
Вихід VIII
Павло, Дмитро, 1-й і 2-й хазяїни.
Дмитро (тихо підкрадається). Павло Платонович! То ви?
Павло. Я.
Дмитро. Тут давно прийшло кілько хазяїв, хочуть побалакати з вами.
Павло. Добре. Клич їх сюди!
Дмитро (одійшовши, маха). Ідіть!
Павло (підходить до руїни). Сюди, панове, тут безпечно.
Люди скидають шапки.
Здрастуйте, здрастуйте! (Подає руки). Та надівайте шапки, я не пан і не батюшка.
Люди надівають.
Ну, в чім же, панове, річ?
Дмитро. Та тут біда, Павло Платонович: пан позаорював прогони та ще силує - або кучугури на наші добрі землі зміняти, або щоб ми їх купили.
1-й хазяїн. Та ще й ціну править, як за рідного батька.
2-й хазяїн. Нема кому нас і обстоювати!
Павло. Якби ви більше дбали про громадські діла та дітей учили, то, може, і з вас би народилися люди, що стояли б лавою за громаду; а то ви шкіл не заводите, а де вони суть,- дітей не посилаєте!
1-й хазяїн. Бо й дома рук треба.
2-й хазяїн. Та й школи ті... вивчиться штокати, то вже на сім’ю та на господарство й не дивиться: пан, значиться; не те вже в голові! З них більше п’яниць і виходить.
1-й хазяїн. Та з чого нам ті школи заводити? Які наші достатки? Убожество.
2-й хазяїн. У нас - сьогодні Луки, 36 ані хліба, ні муки!
Павло. Тото-бо й горе! Темність та убожество держать вас в своїх пазурах. Приніс хто з волості «Положеніє»? 37
2-й хазяїн (вийма з-під поли). Приніс. Писаря напоїв та й викрав.
Павло. Давайте ж, я прочитаю і розтлумачу усі вам закони.
1-й хазяїн. Велике спасибі, якщо ласка.
Всі заходять у руїну, зсередини засвічується вікно.
[Павло (розгорта «Положеніє»). Так, кажете, силує кучугури на ваші добрі землі поміняти? А ось, слухайте. (Чита). «Местное положение для губерний малороссийских».- «В состав надела, причитающегося крестьянам, включаются одни только удобные земли». Ст. 20. «Пески, болота, каменистые овраги и тому подобные пространства не полагаются в счет крестьянского надела». Зрозуміли?
Всі. Зрозуміли, зрозуміли.
Павло. Отже, не сміє пан міняти ваші добрі землі на кучугури. Закон те забороняє. І за такі його намірення ви мусите на нього жалобу мировому посреднику подати.
1-й і 2-й хазяїни. А Шльома ще й улещує: купуйте, купуйте, добрі люди, бо пропадете, як руді миші: ні вам до водопою, ні вам до вигону - як у мішку.
Дмитро. А я не казав вам, бреше, сучий син!
2-й хазяїн. Та й ми теє... так уже там такий галас у шинку підняли...
Павло. Навмисне намовля і підмогоричує за панські гроші. Так ось же і купувати вам тих кучугурів не треба, бо по закону (говорить з притиском) пан мусить дати вам прогони і до водопою і до вигону. Ось ст. 24 про це й гласить, та ще в примічанії додано (чита): «Пространства, оставляемые на оснований сей статьи для прогона скота, не подлежат выкупу, но должны оставаться свободными для прогона». Зрозуміли?
Дмитро. Зрозуміли, зрозуміли.
1-й і 2-й хазяїни. Та й ми... воно ніби так, а писар усе одно товче: тут про водопої сказано, а про вигони ні, а вам, каже, до водопою шлях не заказаний.
Павло. Ах, вони лиходії, мошенники! Та це ж все одно, чи до водопою, чи до вигонів. Та гляньте сюди, ще й ширина прогону оприділяється. Пишіть посредникові, то пан у вас, як карась на сковороді, закрутиться.
Дмитро. А так. Збирати сход.
1-й хазяїн. Щоб, бува, гірше не вийшло... Всі не підуть, побояться...
Павло. Чого?
1-й хазяїн. Та щоб пан, як розгнівається, ще більше не прикрутив...
Павло. Не прикрутить. Годі! Урвалася панам нитка.
Дмитро та інші. Урвалася.
Павло. Урветься вона ще й більше. Стійте тільки горою за свої права, та гуртом, всією громадою, то ваше й буде зверху.
1-й хазяїн. Хто каже, Павло Платонович, громада - великий чоловік, та коли ж пан... Ось у цьому ж таки наказі, отутечки спочатку писар читав,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не судилось!, Старицький М. П.», після закриття браузера.
