Олександр Іванович Шалімов - Зустріч з тиранозавром

— Дай боже, — якось невпевнено мовив Джонсон.

Вранці я наказав Персі негайно їхати в Бумба, відправити кореспонденцію містеру Бейзу і найняти кілька грузовиків, які виїдуть назустріч нашому каравану. Всупереч сподіванням, Персі не заперечував.

— Самі чекайте нас у Бумба.

Він мовчки кивнув головою.

Я віддав йому листи і невеличку статтю, в якій був описаний зуб нового тиранозавра, що мешкає в болотах Центральної Африки. Новий вид ящера був названий Tyrannosaurus beizi ritas. Статтю і листи я адресував особисто містерові Леслі Бейзу.

— З вами піде Н’Кора, — продовжував я, — він добре знає дорогу. Візьмете віліс. Я надіюсь, що цього разу…

— Все буде краще, ніж ви думаєте, — мовив Персі і посміхнувся, очевидно, своїм думкам.

Я вирішив, що він задоволений своїм від’їздом і заспокоївся.

Н’Кора я непомітно для Персі дав ще одного листа, в якому повідомляв містера Бейза про усунення свого заступника.

Транспортувати ящера до головного табору вирішили на автомашині в об’їзд ущелин. Джонсон взявся розвідати шляхи і навести переправу.

Настав час розлучитися і з Квалі. Молодий негр уже не раз нагадував мені, що в його рідному селищі Нгоа його чекають «важливий діла».

Я зібрав чорних воїнів, щоб урочисто вручити Квалі карабін. Я передав Квалі зароблені гроші і вже простягнув карабін та патрони, коли до нас підійшов Персі Вуфф.

— Ви хочете вкласти в руки негра вогнепальну зброю? Ви знаєте, проти кого він поверне її?

— Не знаю і знати не хочу, — різко сказав я. — Я виконую свою обіцянку.

— Я вважаю за свій обов’язок попередити вас, — примружив око Персі. — Тут бельгійська територія. Коли дізнаються — зчиниться галас…

— Ніякого галасу не буде.

— Я протестую! — крикнув Персі. — Це злочин!

Квалі переводив нерозуміючий погляд з мене на Персі. Чорні воїни почали перешіптуватися.

— Знаєте що, краще ідіть геть, — сказав я Персі.

— Але це ж майно експедиції, — наполягав Персі.

— Добре, — сказав я, передаючи карабін Джонсону. — Майно експедиції залишиться цілим.

Квалі з відчаєм подивився мені у вічі.

Я круто повернувся, пройшов у намет і виніс свій десятизарядний карабін із срібною насічкою на темному прикладі.

— Бери, — мовив я, простягаючи його Квалі.

Джонсон посміхнувся.

— Сміється той, хто сміється останнім, — кинув Персі і вийшов.

Квалі обережно взяв з моїх рук зброю.

— О, начальник, — прошепотів він, — спасибі…

Ми обмінялись міцним рукостисканням.

Тепер ми уклали союз взаєморозуміння.

Через годину Персі Вуфф з Н’Кора, а також Джонсон з десятьма неграми вирушили за своїми маршрутами. Квалі зник раніше. Я навіть не встиг запитати в нього, чи він назовсім покидає табір.

В таборі зробилося тихо. Негрів я послав за їжею для молодого ящера, а сам влаштувався в тіні й почав записувати в польовий щоденник події останніх днів. Я встиг докладно описати полювання на тиранозаврів, вид ящерів і їх звички, коли прийшов посланець від Джонсона.

В коротенькій записці старий мисливець просив прислати йому на допомогу всіх вільних негрів і обіцяв, що завтра надвечір машини будуть в таборі біля водопаду.

Тим часом чорні воїни притягли двох убитих крокодилів. Одного ми кинули ящерові, і «малюк» жадібно зжер його.

Я відправив усіх негрів у розпорядження Джонсона. Зі мною залишився тільки Н’Кора.

Я радів, що все йде гаразд. У думках я вже будував плани нової експедиції в країну динозаврів. Це повинна бути міжнародна експедиція зоологів і палеонтологів, забезпечена вертольотами і моторними човнами…

Чиїсь поспішні кроки перервали мої роздуми. Я підвів очі.

Переді мною стояв Персі. Його права рука була обмотана рушником.

— Я змушений був повернутися, — сказав він. — Мене вкусила змія. Допоможіть мені.

Я швидко підвівся. В цю мить страшенний удар в щелепи збив мене з ніг, і я знепритомнів.

Коли я прийшов до пам’яті, то відчув, що не можу поворухнутися. Я лежав зв’язаний на своєму ліжку. Персі сидів за столом. Біля пляшки віскі лежав мій пістолет.

Помітивши, що я опритомнів, Персі важко встав і підійшов до мене.

— Професорові краще? А я вже боявся, що удар був занадто сильний.

— Що це все значить? — прошепотів я.

— Я вважав, що ви догадливіші, — Персі тихо засміявся. — Мисливець за динозаврами!..

— Н’Кора, до мене! — крикнув я.

— Не шуміти, — прошипів Персі і засунув мені в рот якусь ганчірку.

Однак чорний воїн почув мій голос і появився біля входу в намет.

Персі щось крикнув йому місцевою говіркою. Я й не підозрівав, що цей негідник знав мову банту.

Негр дивився здивовано то на Персі, то на мене. Потім він повернувся і вибіг кудись.

Персі не поспішаючи взяв зі столу пістолет і вистрілив. Негр упав у траву.

— Ви самі винні, професоре, — сказав Персі, вириваючи в мене з рота ганчірку. — Його я вбивати не збирався. Втім, добре, що це довелося зробити з вашого пістолета.

— Нелюд! — вигукнув я. — Чого тобі треба?

— Я заробляю свої п’ятдесят тисяч доларів, — м’яко відповів Персі. — Я міг би просто покінчити з вами. Наприклад, штовхнути в яму до ящера. Непогана думка, правда? — в його очах засвітились червонуваті