Грег Іган - Найближчий (ЛП)

— Ні, мій чоловік у місті. Він все ще шукає Роуена. Зали ігрових автоматів, Макдональдс… У нього немає грошей, але ми не знаємо, куди б іще він міг піти, аби згаяти час.

Кейт ще раз подивилася на фото хлопця. Обличчя видавалося знайомим; він був одним із тих пропалих безвісти, чиї справи вона переглядала саме тоді, коли взялася розслідувати вбивства Ґраймсів. Вона запитала:

— Перед тим, як Роуен пропав, чи не помічали ви якихось змін у його поведінці?

Жінка спохмурніла.

— Так! Я заявляла про це іншому офіцеру!

Кейт запопадливо закивала головою.

— Я розумію, наскільки дратує необхідність повторювати власні слова, але частина розслідування якраз полягає в тому, що я намагатимусь дивитися на все свіжим оком і маю переконатися, що ми нічого не пропустили.

— Добре.

Жінка невдоволено засовалася у кріслі. Кейт сподівалася, що зможе згадати її ім'я, але там було тоді більше тридцяти файлів.

— Тож розкажіть мені, будь ласка, якомога детальніше: яким чином виявлялося те, що ваш син здавався іншим?

— Він геть охолов до нас, — відповіла жінка. — Раніше він міг мати якісь свої настрої —бентежитись чи дратуватись, коли я казала щось таке, чого тринадцятирічний хлопець не хоче чути від своєї матері. Але за день до того, як він пішов, це виглядало так, наче він взагалі не має серця.

— Ви маєте на увазі, що він був свідомо жорстокий? — запитала Кейт.

— Ні. Не так, буцімто я його роздратувала і він намагався образити; це було так, наче я просто не маю для нього жодного значення, ото й усе.

Якщо Роуен підхопив ту ж хворобу, яка вразила родину Наталі, то яким був шлях передачі? Кейт отримала підтвердження у мами хлопця, що він навчався у старшій школі, де викладали і Наталі, і її чоловік, хоча й не був у жодному з їх класів, і було важко зрозуміти, яким чином повітряно-крапельний вірус міг би вплинути на нього і водночас оминути більшість інших учнів.

— Ви розмовляли з родинами Роуенових друзів? — запитала Кейт.

— Так, звісно.

— Чи зазнав змін особистості ще хто-небудь з їхніх дітей?

— Принаймні ніхто не признався. — Жінка дещо завагалася. — Я не вірю, що Роуен вживав наркотики, але я пережила такий етап, щодо якого не можу мати певності, про що б не йшлося. Отже, якщо ви думаєте, що є така можливість і це може мати якийсь стосунок до його зникнення, я не хочу, щоб ви виключали таку можливість лише тому, що мої власні інстинкти кажуть інше.

— Добре. — Кейт не хотілося вводити жінку в оману, але її власна гіпотеза навряд чи була більш утішною.

Дорогою назад до мотелю вона купила невеликий блокнот, з функцією wi-fi і не більше; згодом, в мотелі, скористалася інтернет-з'єднанням, щоб завантажити галерею зниклих безвісти осіб, чиї імена й фотографії були оприлюднені. Серед них був і Роуен да Сілва, і більшість інших людей, яких Кейт згадала з тодішніх аналітичних матеріалів. Принаймні вона сама ще не була там зареєстрована.

У наступні три дні, рухаючись по спіралі від епіцентру, вона виявила дванадцять родин із синами чи доньками, чоловіками або дружинами, які пропали безвісти. У чотирьох випадках людина щезала, не виказуючи жодних попереджувальних знаків, але в інших випадках постраждалі родичі стверджували, що цій події передували зміни у поведінці або манері триматися, які змушували їх відчувати, ніби родинні зв'язки розпалися з неочевидної причини.

— Клянусь: того ранку він подивився на мене так, наче він був спійманою твариною, а я — наглядачем в зоопарку, — розповідала Кейт одна з жінок. — Мабуть, він прокинувся і вирішив, що весь наш шлюб був помилкою, і ще два наступних дні шукав у собі мужність, щоб піти геть. Проте за два дні до того він був таким щасливим, яким я ще ніколи його не бачила, або ж він був найкращим актором у світі.

По обіді четвертого дня Кейт постукала у чергові двері, й тут їй довелося розмовляти з жінкою, яка демонструвала силувану привітність і уникала дивитися їй в очі. У неї не було зниклих родичів чи будь-якої інформації про підозрілу активність у сусідів; здавалося, її просто бентежить присутність Кейт. Або в неї там нарколабораторія і свіжий трупак у вітальні, або ж час, що був у розпорядженні Кейт, скінчився.

Вона знайшла кав’ярню з wi-fi і запустила швидкий пошук. Повноважні органи висловлювали занепокоєння з приводу зникнення офіцера поліції, детектива-сержанта Кетрін Шахріпур (фото додається). Це була не зовсім та новина, що могла би пробитися на всі канали; Кейт припускала, що, можливо, один з п'ятдесяти мешканців міста побачить сюжет. Але ота жінка, яку вона налякала, мала би повідомити про зустріч. Продовжувати обхід території від дверей до дверей ставало небезпечно.

Кейт не була готова повернутися додому. Вісім сімей з історіями раптового відчуження не переконували; зрештою, слідчі першої ланки списали все це на те, що зводиться до звичайних причин: підліткові страхи, кризи середнього віку, проблеми з наркотиками, подружня зрада. Їй потрібно було залучити принаймні декого з постраждалих особисто, доповнивши свою колекцію неперевірених свідоцтв реальними випадками. Можливо, Реза відмазався у відділі невідкладної допомоги, але якщо вона зможе затягти з півдесятка цих розбитих сімей, зібравши їх разом, в центр уваги, то це може стати початком належного розслідування і першим кроком на шляху до зцілення.

Вийшовши з кав’ярні, вона спробувала уявити собі майбутнє, у якому все знову було нормальним. Але все, про що вона здатна була думати, — це химерна шарада Рези і порожня шкаралуща сина, що лежала в ліжечку, наче дешева пластмасова лялька. Вона знизила планку своїх вимог і примусила себе обходитися замість них спогадами. Колишні дні, коли рідні все ще були собою, згадувалися так само яскраво, як і перше. Вона зберігатиме свої почуття до них у тому склепі й продовжуватиме працювати, щоб знайти спосіб повернути їх до життя.

Кейт обтяла волосся й пофарбувалася начорно, потім купила недорогі