Клайв Стейплз Льюїс - Мерзенна сила

Я говорю не тільки про фінансову сторону справи, хоч мене, як скарбника, це питання, звичайно, дуже цікавить. Ви тільки уявіть собі, яке бурхливе нове життя тут завирує, як усе прокинеться і розквітне! Хіба зможе якась — нехай навіть найкраща — книга з економіки…

— З військової історії, — тихенько підказав Фіверстоун, та цього разу Базбі не звернув на його слова жодної уваги і натхненно провадив далі:

— …зрівнятися з таким-от ділом? Я взагалі вважаю це чи не найбільшим тріумфом практичного ідеалізму в цьому столітті.

Добре вино поступово робило свою добру справу. Всі ми знаємо панотців, які після третьої чарки воліють забувати про те, що носять колоратку; з Базбі, проте, все було якраз навпаки: після третьої чарки він про свою колоратку згадував. Вино і тьмяне світло свічок розв’язали йому язика, і священик, який все ж ховався десь у глибинах його єства ще звідтоді, як тридцять років тому він зрікся сану, ніби повертався до якогось химерного, примарного життя.

— Ви знаєте, хлопці, — просторікував скарбник, — я, гм, аж ніяк не ортодокс. Та якщо розглядати релігію у її найглибшому, так би мовити, сенсі, то я можу без жодних вагань заявити, що Кері, добившись переїзду HIKE до Еджстоу, зробив за рік більше, ніж Джуел за ціле життя.

— Я б так не сказав, Джеймсе, — скромно мовив Кері, — хоча…

— Звісно, — погодився Базбі, — кожен може висловлюватися, як йому заманеться, але ж кінець кінцем ми так чи так говоримо про одне й те ж.

— До речі, — запитав Фіверстоун, — хтось із вас уже з’ясував, чим саме займається HIKE і що вони збираються тут робити?

— Дивно чути це від вас, Діку, — здивовано звів брови Кері. — Я думав, ви там за свого.

— Ну, це доволі наївно з вашого боку, — відказав Фіверстоун. — Одна річ — бути своєю людиною, і зовсім інша — розбиратися в науковій програмі інституту.

— Ну, якщо ви маєте на увазі деталі, то… — почав було проректор, але затнувся.

— Послухайте, Фіверстоуне, — підхопив Базбі, — мені здається, ви напускаєте тут таємничості без жодних причин. Як на мене, то мета, яку ставить перед собою HIKE, абсолютно зрозуміла. Це перша спроба серйозного підходу до прикладної науки на державному рівні, причому здійснюється ця спроба з небаченим досі розмахом. Взяти хоча б саму будівлю чи апарат! Подумайте лише, який це поштовх для промисловості… уявіть, як це змобілізує усі таланти країни, до того ж таланти не тільки наукові, в вузькому сенсі. П’ятнадцять начальників відділів отримуватимуть по п’ятнадцять тисяч на рік! У них є своя юридична служба і, кажуть, навіть своя поліція! Свої архітектори, свої геодезисти, свої інженери… це ж просто дивовижно!

— Так, бачу… буде куди прилаштувати наших дітлахів, — кинув Фіверстоун.

— Що ви хочете цим сказати, лорде Фіверстоун? — обурився Базбі, відставивши вбік свою чарку.

— Ой, вибачте, — розсміявся Фіверстоун. — Справді, щось не те бовкнув… я й забув, Джеймсе, що у вас є сім’я.

— Джеймс цілковито має рацію, — заговорив Кері, який нетерпляче очікував нагоди й собі докинути слівце. — Переїзд HIKE до нашого міста означає початок нової ери — ери справді наукової. Досі все робилося як-небудь, майже навмання. Натомість тепер сама наука отримає наукову базу. В інституті збираються створити сорок пов’язаних між собою комісій, які працюватимуть щодня, а результати їхньої праці щоденно публікуватимуться у відповідній рубриці аналітичного табло — дивовижний пристрій, мені недавно показували, як він діє. Звіт кожної комісії буде стрілочками поєднуватися з матеріалами інших комісій, до яких матиме те чи інше відношення, а саме табло оновлюватиметься щопівгодини. Тож один-єдиний погляд — і перед вами розгорнеться цілісна картина діяльності всього інституту Керуватиме тим табло група з принаймні дванадцяти експертів, які займатимуть окреме приміщення десь на горішніх поверхах. Це й справді чудовий пристрій, вони називають його прагматометром… різні напрямки діяльності позначатимуться на табло різними кольорами. Коштувало все це, мабуть, не менше півмільйона.

— От бачите, інститут вже працює на країну, — прорік Базбі. — У прагматометрії велике майбутнє. Залучено сотні людей… Хоча, хто його зна, можливо, це аналітичне табло застаріє ще до того, як буде зведено будівлю інституту!

— Еге ж, — кивнув на знак згоди Фіверстоун, — a N.O. розповідав мені сьогодні зранку, що й каналізація в інституті буде просто незрівнянна…

— Ясна річ, — з притиском мовив Базбі. — І що в цьому поганого?

— А якої думки про все це ви, Стадоку? — поцікавився Фіверстоун.

— Гадаю, Джеймс торкнувся дуже важливої теми, коли згадав, що в них буде власний юридичний відділ і власна поліція, — сказав Марк. — Чесно кажучи, я й ламаного шеляга не дав би за той прагматометр чи каналізаційну систему класу люкс. Важливо інше: наука нарешті повернеться обличчям до соціальних проблем, а держава надасть їй усю можливу підтримку, десь таку, яку надавала під час війни армії. Можна сподіватися, що, об’єднавши зусилля, держава і наука зроблять чимало відкриттів — не менше, ніж вчені-одинаки в минулому; але впевнено можна стверджувати, що реальних справ їм разом вдасться зробити справді набагато більше.

— Чорт забирай, мушу бігти до N.O., — підхопився з місця Кері, поглянувши на годинника. — Якщо після вина вам захочеться ковтнути бренді, то пляшка і келихи он там, у буфеті. Я постараюся повернутися якомога швидше. Ви ж іще трохи посидите, Джеймсе?

— Та ні, піду вже, — буркнув скарбник. — Ви собі ще посидьте, а я лягаю рано. Цілісінький день на ногах… ні, треба бути ідіотом, щоб тут працювати! Всі псують тобі нерви, за все ти відповідаєш мало не головою… А потім тобі ще й кажуть, що науку просувають вперед ті книжкові хробаки, які й носа не висувають ніколи зі своїх бібліотек та лабораторій! Хотів би я побачити, як Ґлосоп чи хтось із його зграї впорався б із усім тим, у чому довелося сьогодні порпатися мені… Послухайте, Кері, повертайтеся краще до тої вашої