Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

class="p1">Щоранку він снідав у «Дірявому Казані», спостерігаючи за відвідувачами. Тут зупинялися кумедні маленькі чарівниці, які на цілий день приїжджали з сіл на закупи; поважні чаклуни, що обговорювали останню статтю з «Новин трансфігурації»; відлюдькуваті віщуни й охриплі карлики; а якось він побачив відьму у вушанці з грубої вовни, що замовила собі порцію сирої печінки.

Після сніданку Гаррі виходив на заднє подвір'я, виймав чарівну паличку, вдаряв у третю цеглину зліва над сміттєвим бачком і чекав, доки в мурі з'явиться арковий прохід на алею Діаґон.

Довгими літніми днями Гаррі розглядав різні крамнички, а обідав під барвистими парасольками біля кав'ярень.

- Глянь, старий, це зорескоп: тепер не буде плутанини з місячними картами, - хвалився покупкою якийсь відвідувач.

Ще хтось обговорював ситуацію з Сіріусом Блеком:

- Особисто я не випущу дітей без нагляду, доки Блека знову не запроторять до Азкабану.

Гаррі вже не мусив виконувати домашні завдання з ліхтариком під ковдрою. Тепер він сидів під яскравим сонечком біля «Кафе-морозива Флореана Фортеск'ю» і дописував свої реферати з допомогою самого пана Флореана Фортеск'ю, котрий не лише багато знав про середньовічні спалення відьом, але й щопівгодини частував Гаррі безкоштовним пломбіром.

Наповнивши гаманець золотими ґалеонами, срібними серпиками та мідними кнатами зі свого сейфа у «Ґрінґотсі», Гаррі утримувався від спокуси розтринькати всі гроші відразу.

Він ледве стримався, щоб не купити чудовий золотий комплект «плюй-камінців» (ця чаклунська гра нагадує гру в крем'яхи, тільки плюй-камінці ще й бризкають смердючою рідиною в обличчя тому, хто програв очко). «Схаменися! - казав він сам до себе, - ти ж маєш навчатися в Гоґвортсі ще цілих п'ять років! Уяви, що тобі раптом доведеться просити в Дурслів гроші на книги заклинань!»

А рухома модель галактики у великій скляній кулі! Купив - і можна не ходити на уроки астрономії. Але найбільше випробування чекало на Гаррі в його улюбленій крамниці «Усе для квідичу» через тиждень після його прибуття в «Дірявий Казан».

У крамниці було повно людей, і Гаррі стало цікаво, яка тому причина. Він увійшов. Протиснувшись поміж збудженими чарівниками й чарівницями, побачив на підвищенні нову вітрину, в якій височіла небаченої краси мітла.

- Щойно випустили... перший зразок... - пояснював своєму приятелю чарівник з квадратною щелепою.

- Тату, це найшвидша у світі мітла, так? - пискнув молодший за Гаррі хлопчина, звисаючи з батькової руки.

- Національна збірна Ірландії замовила сім таких красунь! - повідомив юрбі власник крамниці. - А вони ж - фаворити світового чемпіонату!

Дебела відьма, що стояла перед Гаррі, нарешті відійшла, і він зміг прочитати напис біля мітли:

«ВОГНЕБЛИСКАВКА»

Найсучасніша спортивна мітла. Першокласний обтічний ясеновий держак, покритий найтривкішим лаком і з вигравіюваним персональним реєстраційним номером. Кожен березовий прутик на хвості мітли був ретельно дібраний і пройшов аеродинамічні випробування. Це забезпечило «Вогнеблискавці» неперевершену рівновагу і неймовірну точність. «Вогнеблискавка» розганяється до 240 кілометрів за 10 секунд. У мітлу вмонтовано незламне гальмівне заклинання. Ціну запитуйте в продавця.

«Запитуйте в продавця...» Гаррі навіть страшно було уявити скільки коштуватиме «Вогнеблискавка». Ще нічого в житті він так не прагнув! Але ж і на «Німбусі-2000» він поки що не програв жодного матчу, тож чи варто спорожняти свій сейф у «Ґрінґотсі», коли в нього й так прекрасна мітла.

Але деякі речі, однак, треба було купити. Гаррі пішов до аптеки, щоб поповнити запаси компонентів зілля. Та й шкільні мантії були вже на нього закороткі, тож він відвідав крамницю «Мантії для всіх оказій від мадам Малкін» і придбав новий одяг. Але найважливіше - він мав купити підручники, зокрема, і для двох нових предметів - догляду за магічними істотами та віщування.

Побачивши вітрину книгарні, Гаррі здивувався. Замість звичних великих, як тротуарні плити, з золотим тисненням книжок замовлянь, за склом стояла велика залізна клітка, а в ній - десь із сотня примірників «Жахливої книги жахіть». Скрізь літали подерті сторінки - книжки борюкалися одна з одною в лютих сутичках і зухвало кусалися.

Гаррі витягнув з кишені список книжок і вперше його переглянув. «Жахлива книга жахіть» була обов'язковою літературою з догляду за магічними істотами. Тепер Гаррі з полегкістю зрозумів, чому Геґрід писав, що вона йому знадобиться, бо перед цим він навіть допускав, що Геґрід завів собі ще якогось монстрика і тепер потребує його допомоги.

Коли Гаррі увійшов до книгарні «Флоріш і Блотс», назустріч йому вибіг продавець.

- Гоґвортс? - коротко запитав він. - Прийшов по нові підручники?

- Так, - відповів Гаррі. - Мені треба...

- Відійди, - продавець нетерпляче відштовхнув Гаррі. Він натягнув товстезні рукавиці, узяв великого вузлуватого дрючка і рушив до клітки з «Книгами жахіть».

- Стривайте, - швидко сказав Гаррі, - я вже таку маю.

- Справді? - полегшено зітхнув продавець. - Слава Богу, бо мене сьогодні вже п'ять разів покусали...

Щось лунко затріщало - то дві книги жахіть схопили третю й почали смикати її в різні боки.

- Стоп! Стоп! - закричав продавець, вгамовуючи книги ціпком. - Я більше ніколи ними не торгуватиму, ніколи! Це якийсь дурдом! Це навіть гірше за ті двісті примірників «Невидимої книги невидимок», на які ми вбабахкали купу грошей, але так їх і не знайшли... Ще чогось бажаєте?

- Так, - відповів Гаррі, переглядаючи список. - Мені потрібно «Розтуманювання майбутнього» Касандри Ваблацької.

- О, починаєш вивчати віщування? - здогадався продавець. Скинувши рукавиці, він повів Гаррі у відділ ворожіння. Невеличкий столик був заставлений стосами книжок: «Передбачення непередбачуваного: захистися від несподіванок» та «Розбиті кулі або Коли відвертається фортуна».

- Ось маєш, - продавець заліз на драбинку і дістав товсту книжку в чорній оправі. - «Розтуманювання майбутнього». Чудовий посібник з основних методик ворожіння - хіромантії, магічних кристалів, пташиних нутрощів...

Але Гаррі не слухав. Він помітив на столику іншу книжку: «Провісники смерті. Що робити, коли знаєш, що в двері стукає біда».

- Ох, на твоєму місці я б цього не читав, - безтурботно порадив продавець, перехопивши його погляд. - Скрізь почнеш бачити ознаки смерті - так можна й справді померти.

Але Гаррі не зводив очей з обкладинки. На ній був чорний величезний, як ведмідь, пес із палаючими очима. Щось на диво знайоме...

Продавець простяг Гаррі «Розтуманювання майбутнього».

- Ще щось? - поцікавився він.

- Так, - Гаррі ледве відвів погляд від очей того пса й неуважно глянув на свій список. - Е-е... мені ще потрібні «Проміжна трансфігурація» і «Стандартна книга заклинань» для третього класу.

З новими підручниками