Брендон Сандерсон - Слова променистого ордену, Брендон Сандерсон

їм у всьому зізнатися: мовляв, прочувши, що я — вчена, ти прибула до мене й попросила полагодити зламаний фабріал. Така відповідь, певне, загасить конфлікт і дасть їм змогу виграти час.

— Дякую, Ваша Світлосте!

От буря забирай! Якби вона, ставши Ясниною підопічною, просто попросила в наставниці допомоги, все могло б скластися куди ліпше! Зауваживши, що телестилеграма вела далі, Шаллан опустила очі на текст:

«Що ж до іншого, — писала Навані, — то мені до душі твоя пропозиція. Гадаю, у мене вийде переконати хлопчину принаймні подумати, адже цього тижня останній із його романів зненацька завершився (а втім, інакше в нього й не буває)».

— А що це за «інше»? — поцікавилася Шаллан, підводячи погляд від аркуша.

— Самé лише умиротворення Примарокровних не врятує ваш Дім, — відказала принцеса. — У вас завеликі борги — а надто з огляду на те, скількох людей налаштував проти себе ваш батько. От я й підшукала вам могутнього союзника.

— Союзника? Про що ви?

Глибоко зітхнувши, Ясна неохоче пояснила.

— Я зробила перші кроки в підготуванні твоїх заручин з одним із моїх кузенів — сином мого дядька Далінара Холіна. Хлопця звуть Адолін. Він вродливий і дуже приємний у спілкуванні.

— Заручин? — перепитала Шаллан. — Ви обіцяли йому мою руку?

— Ініціювала процес, — уточнила наставниця з невластивою їй нервовістю в голосі. — Хоча подекуди йому бракує прозорливості, мій кузен має чуйне серце. Не гірше, ніж у його батька — чи не найкращої людини з-поміж усіх, кого я коли-небудь знала. Адолін — найзавидніший наречений Алеткару, і моя мати давно хоче його одружити.

— Заручин… — повторила дівчина.

— Так. Тобі це неприємно?

— Це чудово! — вигукнула Шаллан, міцніше стиснувши наставницю за плече. — І до чого просто! Якщо я вийду заміж за таку впливову людину… Буря забирай! Та ніхто в Я-Кеведі не наважиться й пальцем нас зачепити. Це розв’язало б чимало наших проблем. Ваша Світлосте Ясно, ви геніальна жінка!

Та помітно заспокоїлася.

— Ну, це справді здавалося прийнятним розв’язанням проблеми. Але мене непокоїло, чи не образишся ти.

— А чому в бурі це мало мене образити?

— Бо шлюб накладає обмеження на свободу, — пояснила принцеса. — А до того ж я внесла таку пропозицію, не спитавши твоєї згоди, бо мала спершу перевірити, чи це взагалі реально. Але все зайшло далі, ніж я сподівалася, бо мати вхопилася за мою пропозицію. Вона… схильна перегинати палицю й підминати під себе.

Шаллан годі було й уявити собі, щоб хтось перегнув палицю, маючи справу із Ясною.

— Прародителю бур! Ви боялися мене образити? Ваша Світлосте, та я ж усе життя просиділа під замком у батьковому маєтку й зростала з думкою, що це він обере мені чоловіка.

— Але наразі ти звільнилася з-під батькової влади.

— Еге, — відказала Шаллан, — і виявила надзвичайну розбірливість, зав’язуючи стосунки! Перший же мій обранець був не тільки подвижником, а ще й замаскованим убивцею на додачу!

— Тебе взагалі не турбує думка про залежність від іншого — а надто людини протилежної статі? — запитала наставниця.

— Мене ж не в рабство продають, — засміялася підопічна.

— Гадаю, ні. — Принцеса збадьорилася, відновлюючи самовладання. — Гаразд, я повідомлю матір, що ти згодна, і до кінця того ж дня каузаль має бути готовий.

За воринською термінологією, так називали угоду про попередні заручини: Шаллан, фактично, стане нареченою, проте не матиме законного статусу, доки договір офіційно не підпишуть і не затвердять подвижники.

— Твій гіпотетичний свекор сказав, що не силуватиме хлопця з вибором нареченої, хоча віднедавна той знов парубкує, бо примудрився образити чергову претендентку на руку та серце, — пояснила їй Ясна. — Так чи інак, а Далінар пропонує, щоб ви двоє зустрілися, перш ніж домовлятися про серйозніші речі. Політичний клімат на Розколотих рівнинах дещо змінився. Дядькова армія зазнала величезних втрат. Ось ще одна причина, чому ми маємо поспішити на місце.

— Адолін Холін, — повторила Шаллан, упіввуха слухаючи, що їй кажуть. — Непереможний дуелянт. І навіть Сколкозбройний.

— О, то ти уважно читала про мого батька й родину.

— Так, хоча про ваших родичів я чула й доти. Адже алеті — стовпи суспільства. Імена алетійських княжичів знають навіть дівчата з провінції! — Вона збрехала б, якби стала заперечувати свої юні мрії зустріти котрогось із них. — Але, Ваша Світлосте, ви певні, що такий мезальянс… Ну, тобто, я йому навряд чи до пари.

— Що ж, маєш рацію: Адолінові пасувала б дочка одного з великих князів. Однак той, схоже, примудрився образити кожнісіньку жінку відповідного рангу, яка варта уваги. Скажімо так: він дещо нетерплячий, коли йдеться про стосунки. Але я певна, що ти зможеш цьому зарадити.

— Прародителю бур… — видобула Шаллан, відчувши, як підкошуються ноги. — Та він же престолонаслідник князівства! І претендент на трон самого Алеткару!

— Третій претендент, — уточнила принцеса. — Після мого малолітнього племінника, а потім свого батька Далінара.

— Ваша Світлосте, дозвольте запитати. Чому Адолін? Чому не молодший син? Адже… я не маю чого запропонувати йому або Дому Холін?

— Навпаки, — заперечила наставниця. — Якщо ти та, за кого я тебе маю, то зможеш запропонувати йому дещо таке, що не до снаги жодній іншій. Дещо важливіше, ніж багатство.

— А за кого ж ви мене маєте? — прошепотіла Шаллан, глянувши Ясні просто у вічі й зрештою ставлячи запитання, на яке все ніяк не наважувалась.

— Просто зараз ти всього-на-всього багатообіцяльна спудейка — хризаліда з неабияким потенціалом усередині, — промовила та. — Свого часу внаслідок зв’язку людей і спренів жінки танцювали в небесах, а чоловіки одним дотиком руйнували каміння.

— Втрачені Променисті. Зрадники людства.

Аж стільки всього не вкладалося в голові. Заручини, Гадесмар і спрени, а тепер це — її таємниче призначення. Вона здогадувалася — проте вимовивши це вголос…

Дівчина осіла додолу — байдужа до того, що замочить сукню на палубі, — й привалилася спиною до фальшборту. Наставниця дала їй час заспокоїтися, а потім, на подив Шаллан, сіла поряд. Щоправда, в неї це вийшло куди елегантніше — боком, підібравши поділ і підібгавши ноги під себе. Обидві привертали погляди матросів.

— Вони мене на клапті розірвуть. Алетійські придворні — найзубастіші в цілому світі, — зронила підопічна.

Наставниця хмикнула.

— Шаллан, там більше шуму, ніж бурі. Я навчу тебе давати їм відкоша.

— Мені ніколи не стати такою, як ви, Ваша Світлосте. У вас авторитет, багатство, влада. Лише погляньте, як поводяться з вами матроси.

— А хіба я зараз спеціально виявляю авторитет, багатство чи владу?

— Ви заплатили за цю подорож.

— Але ж і ти заплатила за кілька мандрівок на цьому самому кораблі, — заперечила Ясна. — Хіба до тебе ставилися не так само, як до мене?

— Ні. Ну, тобто я їм до вподоби, але мені бракує вашої ваги.

— Вважатимемо, що обвід моєї талії тут ні до чого, — відказала наставниця, ледь помітно всміхнувшись. — Я розумію твою логіку, Шаллан, але вона абсолютно неправильна.

Дівчина обернулася до принцеси. Ясна воссідала на палубі, неначе на троні, — тримаючи спину прямо і владно здійнявши голову. Тимчасом як Шаллан — притиснувши коліна до грудей та обхопивши їх руками. Вони навіть сиділи по-різному! То