Оксана Маркова - Ейнар.Чаклун, Оксана Маркова

Поліна ніколи не соромилася розповідати про свої вподобання, навіть коли іншим то здавалося дивним. Це стосувалося не лише фанфіків. Усі друзі та знайомі давно в курсі, що вона запросто може відмовитися кудись піти з друзями, бо в той день камбек її улюбленої к-поп групи.
Швидко розуміючи, що Полю зараз понесе в роз'яснення, а Ейнар, почувши значення слова «омегаверс», зневажливо скривиться, прямо заявить, що вихованим, скромним дівчатам не слід читати таке, вдарила подругу під столом. Вона скрикнула, відразу вичислюючи, хто зробив підлість. Я зробила жалісливі  очі, посилаючи їй сигнал допомоги.
Поліна насупилась, не розуміючи, чого я від неї хочу.
« - Не розповідай, - одними губами прошепотіла я».
- Поліна?
- А? - вона глянула на хлопців.
- Ти збиралася розповідати нам про фанфік.
- Нічого розповідати! Істині пари, шлюб з примусом зі  старшим чоловіком, проблеми, драми, соплі і сльози. - У досить різкій манері відповіла вона Сержу.
Так, вона забула уточнити невелику деталь: це був шлюб двох чоловіків та їх поділ на альф та омег. 
Серж виглядав спантеличеним змінною настрою Поліни. Спроб заговорити з нею знову хлопець не наважувався зробити. Він повернувся до Ейнара, відкрив рота, зіткнувся з його похмурим поглядом, швидко відвернувся, вибираючи найбезпечніший варіант. Мене.
- Ксюшо, а ти знаеш, що я брав участь в «Х-факторі»? Між іншим, мене впізнають на вулиці! – гордо заявило це кучеряве диво.
- Там маса чуваків над якими угорали. Всіх не запам'ятаєш. – Поліна не дала мені відповісти, знову знущаючись над Сержем.
- Поля! – відсмикнула я її. — А раптом Сергій зовсім не з тієї маси, а добре співає?
Вона усміхнулася мені, на її обличчі читалося: «Та що ти кажеш? По ньому чудово видно – він же король лохів». Подруга у своєму стилі.
- Та-а-ак, Сергій, чи добре ти співаєш? Мабуть, пройшов в другий тур?
- Ні, не пройшов. – В ту ж секунду Поліна глянула на мене поглядом "я-ж-казала-тобі". – Це все через  суддів! Їм не збагнути всю глибину мого таланту! Але я не зневіряюся і вже готуюся до наступного сезону. - Аніскільки не соромився юнак, а під кінець радісно запитав: – Хочете, заспіваю вам?
Поліна поглянула на годинник та клацнула язиком.
- Ох, я б охоче залишилася і послухала, але вже досить пізно! – З очевидним вдаваним поспіхом вигукнула Поля, піднімаючись. - Засиділася я, настав час додому вирушати. Ксюш, проведеш мене?
Кивнула, направляючись за нею услід.
- Вяземска, що за історія появи красеня в квартирі рано вранці?
- Ейнар з'явився за пару хвилин до твого дзвінка, - на ходу вигадувала версію подій для Поліни, тримаючи за спиною схрещені пальці. Не могла я розповісти правду. Почувши її, подруга може покрутити біля скроні пальцем, або запропонує викликати санітарів. – І ранок був не раній.
Коротка версія її не влаштувала.
- Де подробиці, Ксю? Часу мало, а ти мнешся, ніби мій перший хлопець..
Зробила глибокий вдих.
- Розповідати нічого. Він прийшов, а бабусі не було, я запропонувала прогулятися. Показала йому місто.
- Прогулянка до пізнього вечора? – ідеальна брова Поліни провокаційно зігнулася. Вона кинула швидкий погляд у бік кухні. - Дивись не вляпайся, подруго. З цього болота важко вибиратися. Знаю по собі!
- Про що ти?
- Проживання на одній території з гарячим хлопцем. У твого, безумовно, нестандартна зовнішність, але бали через це він не втрачає. У красенів закохуються, кидаються у вир із головою, а потім плачуть над розбитим серцем. І цей Ейнар трошки пришелепкуватий.
- Не збираюся я в нього закохуватися! – спалахнула я, розізлившись на Поліну за дурні висновки.
- Всі так кажуть, наступаючи на одні й ті самі граблі, - не повірила Поля. - У будь-якому випадку запам'ятай головне правило: безпека понад усе. Не піддавайся на умовляння, не погоджуйся на незахищений секс! - Спародіювавши голос із соціальної реклами, промовила вона, піднявши кулак у повітря.
Клянуся, мої щоки стали червонішими за волосся Ейнара!
- Поліна! Ти що таке говориш? – вигукнула я, але відразу знизила тон, згадавши, що стіни тонкі. - Ні про який секс мови бути не може!
Сумнівний погляд і хитра посмішка були мені відповіддю. 
- Раз ти впевнена, бентежити тебе більше не буду. Залишу порцію на завтра для Юлі.
Перед тим, як закрити двері, Поліна озирнулась та показала на мене вказівним пальцем.
- Пам'ятай про захищен..!
Закотила очі до стелі та зачинила двері до того, як вона встигла закінчити фразу. 
Коли повернулася на кухню Ейнар спокійно спілкувався з Сержем, але варто було мені увійти, як вони синхронно замовкли. Краєм вуха встигла почути уривки фраз: "Планується ... вночі ... надприродне".
Вночі? Надприродне? Як воно може бути пов'язанно з цим кучерявим диваком?
- Ксюшо, уявляєш, Ейнар не знав… - про що темний чаклун не знав почути не вдалося.
На кухню зайшли бабуся з Лідією Петрівною, перериваючи хлопця на половині фрази. Говорячи, що їм час йти, Лідія Петрівна чомусь спрямувала свій пильний погляд на мене, оцінивши відстань між мною та її улюбленим онуком, вона зрозуміла, що звідництво провалилося з тріском і роздратованно стиснула губи. Наступна порція невдоволення дісталася Ейнару, але він зустрів її погляд упевнено, з глузливою усмішкою.
- Уже пізно, а Ельдар з дороги, - знову перевернула по-своєму його ім'я старенька, - не набридатимемо.
- До п'ятниці, чувак! Кльово знати, що ми в одному фандомі!
Серж поплескав його по плечу, після чого встав і, подякувавши за гостинність, попрямував за Лідією Петрівною. Хотіла поцікавитися у чаклуна про який фандом йшлося, як бабуся заголосила, що насправді пізно, мені завтра в універ і настав час укладатися спати.
***
Сьогоднішній день сильно вимотав мене морально. Ми пройшли через стільки небезпечних моментів, тому заснула я миттєво.
Але й цієї ночі нормально поспати не вдалося, а причиною тому був дуже нахабний чаклун, який посмів не тільки лягти поруч, а й потіснити до краю матраца. Я, не чекаючи такої підступності від нього, поверталася на бік, щоб в ту ж мить з гуркотом впасти на підлогу і  боляче вдаритися ліктем.
Дезорієнтована, сонно моргнула, не до кінця розуміючи причину свого перебування на підлозі. Помацавши рукою по тумбочці, увімкнула нічник і першою моєю думкою було: «Це сон? Чи галюцинація? Чому він тут?
Галюцинація вирішила розвіяти мої сумніви і розплющила очі, а потім і рот.
– Ксенія? – почувся сонний голос Ейнара.
Він справжній. Я не сплю.
Але якого біса він забув у моїй кімнаті? Він має спати у вітальні на дивані!
– Що ти робиш на підлозі?
Я встала і швидко зрозумівши, що найкращий захист – напад, запитала:
- Ні, це ТИ, - тицьнула в нього пальцем, - що робиш тут?
– Сплю.
Вау. А я, недогадлива, думала,  торгує апельсинами.
– Так? - Ласкаво протягнула я. - А нічого, що ти повинен спати в іншій кімнаті?
– Диван незручний. Ляж вже! – почав дратуватися він.
Подивіться, які ми нервові! Без дозволу вліз у чуже ліжко, витіснивши на підлогу, і при цьому ще сміє командувати. А ще вдень вішав локшину на вуха про непристойний вигляд,  вдавав аристократа з суворим вихованням, в той же час спокійно ділить зі мною ліжко.
За своє нахабство чаклун і огреб подушкою.
- Гей!
Я лягла на свій бік ліжка, вкриваючись ковдрою і не звертаючи уваги на обурення попаданця. Йому треба вічність дякувати всесвіту, що він зустрів мене. Навряд чи в мегаполісі знайшлася б людина, яка запропонувала жити безкоштовно в неї.
– Посунься! І на мій бік щоб ні ногою, ні рукою!
– Я не можу контролювати себе уві сні.
– Ударю. Сильно. - Пригрозила я.
– Ти зла дівчина, Ксенія.
– Де тут не станеш злою, коли другу ніч поспіль не можеш виспатися через інопланетних друзів! - бурчала я, поправляючи подушку. Вона мені здалася дуже незручною. - Мені завтра до першої пари, тому будь людиною! Не заважай!
– Я не іноплан…
– Заткнися та спи!
– Добре. Вибач.