Марті - Атлантида: Війна вимірів, Марті

- **Місце**: Атлантида, 1926 рік (кілька днів після війни)  

- **Опис**: Майло й Кіда тримають новонароджену доньку, називають її Мірою, що символізує мир після війни. Майло обіцяє, що її чекають пригоди в майбутньому. Атлантида починає відбудовуватися, команда готується повернутися на поверхню, Кристала сяє, символізуючи надію.  

- **Мета**: Завершити історію на теплій і надіїй ноті, підкреслити тему миру й нового початку, залишити простір для уяви.  

- **Емоція**: Тепло, надія, завершення. 

#### 

Діалог і дія 

*Камера показує Атлантиду через кілька днів після війни. Місто в руїнах, але атланти працюють разом, відбудовуючи храми й будинки. Сонце сходить, відкидаючи золоті відблиски на Кристалі, що сяє в центрі, її світло стабільне й тепле. Кіда сидить на балконі палацу, тримаючи новонароджену доньку, загорнуту в блакитну тканину. Її обличчя сповнене ніжності, але втоми. Майло стоїть поруч, його сорочка чиста, але на обличчі залишилися подряпини від війни. Він дивиться на дитину, його очі сяють любов’ю.*  

- **Кіда** (ніжно, усміхається): "Вона прекрасна, правда, Майло?"  

*Майло сідає поруч, торкається маленької ручки доньки, його голос тремтить від емоцій.*  

- **Майло** (зворушено): "Так, Кідо. Вона ідеальна. Як ти."  

*Кіда дивиться на нього, її очі повні тепла. Вона гладить дитину по голівці, її голос м’який.*  

- **Кіда** (тихо): "Ми перемогли, Майло. Але ціною... Вінні, Лейн... Так багато втрачено."  

*Майло стискає її руку, його обличчя сповнене болю, але й надії.*  

- **Майло** (м’яко): "Вони пожертвували собою заради нас. Заради неї. Ми вшануємо їх, Кідо."  

*Кіда піднімає дитину, її обличчя осяває усмішка. Вона дивиться на Майла, її голос сповнений любові.*  

- **Кіда** (тепло): "Я хочу назвати її Міра... Наш мир. Після всього, що ми пережили."  

*Майло усміхається, його очі блищать від сліз радості. Він торкається щічки Міри, його голос ніжний.*  

- **Майло** (усміхається): "Міра... Це ідеально, Кідо."  

*Він бере дитину на руки, піднімає її, дивлячись на місто. Камера показує Атлантиду: атланти відбудовують, команда готується до порталу — Одрі тримає гайковий ключ, Світ перевіряє сумку, Жетан бурчить, Джебедай тримає миску бобів, Вільгельміна налаштовує рацію.*  

- **Майло** (тепло, до Міри): "Її чекають пригоди у майбутньому, правда, маленька?"  

*Кіда встає, обіймає Майла, вони стоять разом, тримачи Міру. Камера від’їжджає, показуючи палац, місто, Кристал, що сяє яскравіше, ніж будь-коли. Атланти дивляться на них, усміхаються, сцена завершується.* 

Додаткова сцена 

*Камера показує Атлантиду через кілька років, 1929 рік. Міра, якій 3 роки, грається в палаці, її очі сяють, як у Кіди. Вона знаходить маленький уламок Кристал, він слабо сяє в її руках.*  

- **Міра** (сміється): "Сяє, тату!"  

*Майло й Кіда заходять, бачать це і кажуть: "Так, донечко, сяє!" 

--- 

### 

Нотатки до сцени 

- **Емоція**: Сцена сповнена тепла, надії й завершення. Народження Міри й її ім’я символізують мир після війни, слова Майла про пригоди залишають простір для уяви. Атлантида відбудовується, команда повертається, Кристала сяє.  

- **Діалоги**: Кіда й Майло — ніжні, їхні слова передають любов і надію. Діалоги короткі, але емоційні, щоб підкреслити інтимність моменту. 

Кінець