Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Любовна фантастика » Я обираю бути твоєю, Ольга Островська 📚 - Українською

Ольга Островська - Я обираю бути твоєю, Ольга Островська

573
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Я обираю бути твоєю" автора Ольга Островська. Жанр книги: Любовна фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 109 110
Перейти на сторінку:
34.3

Рок з тихим гарчанням неохоче відривається від моїх губ, прикусивши наостанок нижню. Дві секунди стоїть, притискаючись своїм чолом до мого, а потім все ж таки підіймає голову, спрямовуючи примружений і зовсім не добрий погляд на Шада. Я навіть міцніше чіпляюся за руку чоловіка. Не хочеться мені вже, щоб він цього ненормального калічив.

− Шад, − вимовляє стверджувально, і навіть дозволяє мені розвернутися в його обіймах, щоб побачити того, хто сьогодні спочатку мене викрав, потім сам же й захищав від замовника, а тепер бентежить, безсоромно розглядаючи розпатлану і заціловану.

– До ваших послуг, адаміре, – хмикає цей зубоскал вишневоокий, що вже встиг зайняти моє місце на ящиках, наче у першому ряду глядацького залу. – Зізнаюся, я вам дуже заздрю. Таку крихітку ласу і чуттєву здобули собі у пов'язані. Чи не підкажете, де такі водяться?

− За те, що ти перший вийшов на контакт, надав докази злочину Лаяре і добровільно виступив щитом для моєї пов'язаної, я, так і бути, пробачу тобі зайві вільності щодо неї. Але рекомендую не випробовувати моє терпіння далі, − підкреслено рівним тоном промовляє Рок, уважно розглядаючи Шада. − Що ти хочеш за своє сприяння?

− Нічого, − кидає найманець, зіскакуючи з ящика. – Я вчинив так, як вважаю за правильне.

− Я радий, що чутки про твою принциповість не брешуть, − примружившись, зауважує мій чоловік. - Я в боргу перед тобою. Його величність імператор, до речі, просив дізнатися, яка буде твоя відповідь на його пропозицію?

− Мабуть, відмовлюся. Я волію належати сам собі. Але окремі його замовлення та завдання цілком готовий розглянути. Як і раніше, − Шад іронічно схиляє голову. − А зараз дозвольте відкланятися. Крихітко фуента, тебе було приємно красти. Якщо що, звертайся.

І, підморгнувши мені, він невимушеною ходою рушає до своєї карноти, що дивним чином залишилася цілою в тій локальній подобі армагеддону, в яку перетворився ангар. А потім все з тим же апломбом сідає за кермо і вже через пару хвилин блискавкою летить геть, буквально на очах розчиняючись у повітрі. Напевно, знову скористався якимось своїм навороченим маскуванням.

− А хто така фуента? − запитую задумливо, притискаючись до свого вже майже зовсім заспокоєного чоловіка.

– Фуентами називають таких, як ти, у деяких куточках нашого світу, – пояснює Рок, знову повертаючи мене обличчям до себе. – З тобою все гаразд, дівчинко?

– Так. Цей Шад не завдав мені жодної шкоди, і захистив від Лаяре, коли дізнався про мою вагітність і що той обдурив його. А як ти мене знайшов? І куди подівся Раельд?

Я підводжу голову і вдивляюся в трохи змарніле обличчя чоловіка з глибокими тінями під чорними запаленими очима. Скільки ж сил він витратив? Бідолашний. Обіймаю його ще міцніше, щосили намагаючись поділитися своєю енергією. Чоловік вдячно цілує мене у маківку.

− Твій викрадач сам вийшов на прямий зв'язок зі мною і навіть надав можливість чути та записати все, що тут відбувалося. Лаяре справді не з тим зв'язався. Про особу цього Шада по суті нікому нічого не відомо, але про те, що він далеко не за всі справи береться і має свій досить жорсткий кодекс честі, чутки ходять досить вагомі. Тому він тебе й захистив. І це врятувало йому життя. А Лаяре… його вже нема. Більше тобі про нього нічого не треба знати. Ходімо звідси. Скоро за нами мають прилетіти.

З цими словами чоловік підхоплює мене на руки й рішуче прямує геть із руїн ангара.

– А ти хіба без карноти? − вдоволено зітхнувши, я із ніжністю обіймаю Рока, притискаюся обличчям до його шиї, буквально дихаючи коханим. Як добре в його руках.

– Я без карноти. Не було часу, – зауважує, погладжуючи мене по спині.

Ми якраз виходимо на відкритий простір, де майже немає уламків зруйнованої будівлі. Або будівель. Сусідні мають явно промислове призначення і теж виглядають досить пошарпано. Здається, ми знаходимося десь на околицях Соледи.

Я, перебуваючи ще в деякому приголомшенні, намагаюся уявити, як він так швидко дістався сюди без транспорту, але тут помічаю в небі темні цятки, які стрімко наближаються до нас. Незабаром вони перетворюються на чотири карноти, і всім своїм виглядом наштовхують на асоціації з якимись військовими структурами, надто вже хижо та агресивно виглядають. А ще через кілька хвилин одна з них уже несе нас з Роком у бік імператорського палацу.

Після всього пережитого мені дуже складно змусити себе відлипнути від чоловіка. Втім, і він теж вочевидь не бажає випускати мене зі своїх рук. Зайнявши разом зі мною заднє сидіння карноти, відокремлене від водія непрозорою перегородкою, взагалі садить до себе на коліна, і притискає до грудей з таким виглядом, ніби тримає найцінніший скарб. Змушуючи моє серце ще більше палати від щемливого кохання і дозволяючи чути, як голосно і швидко калатає його власне. Я навіть починаю переживати, чи не перенапружився коханий, мене рятуючи. Але на запитання, чи добре він почувається, Рок іронічно смикає куточком рота, а потім і зовсім починає мене цілувати, відволікаючи від усього на світі.

Настільки якісно відволікаючи, що я надовго забуваю про всі свої питання, дозволяючи й цілувати, й пестити всю дорогу, і нести потім у наші покої, розлякуючи всіх своїм загрозливим виглядом і звірячим вискалом.

А потім я вже остаточно випадаю з реальності, коли мій чоловік, щойно переступивши поріг нашої спальні, зриває з мене одяг, підхоплює під сідниці й, опустивши на ліжко, без прелюдій штовхається всередину, щільно з'єднуючи наші тіла, знову забираючи всю мене і мою душу. Втім, я і сама йому себе дарую, разом зі своїм до нестями закоханим серцем.

І лише після того, як ми через цілу солодку вічність приходимо до тями, тісно переплітаючись тілами на тому самому ліжку, а я знаходжу в собі сили, якщо не говорити, то хоча б більш-менш зв’язано мислити, Рок пригортає мене до себе на плече і, ніжно поцілувавши в куточок губ, починає все розповідати.

І про диверсію, яку, виявляється, вчинив Шад, щоб проникнути до палацу. І про те що Ескаєра з майже стовідсотковою ймовірністю вбив сам Раельд, скориставшись його станом та їхнім родинним енергетичним зв'язком. Заспокоїв мене, що Фалькар живий і його життю вже ніщо не загрожує.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 109 110
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я обираю бути твоєю, Ольга Островська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"