Анна Стоун - Кров фенікса, Анна Стоун

— Як це? — коли сестра ще раз схлипнула і завела про своє каліцтво, Шарлотта просто підняла її на ноги, і повернула обличчям до дзеркала. — Дивись!

Злякавшись того, що може побачити, дівчинка заплющила очі.

— Як це ти зробила? Що це за зілля? — не вгамовувала старша сестра.

Єві таки довелося розплющити очі. Побачене викликало в неї новий шквал сліз. З дзеркала на неї дивилася зовсім інша Єва. Провівши рукою по гладкій білій шкірі, дівчинка знову схлипнула, тепер уже від щастя.

* * *

Україна

Лера сиділа на підлозі, тримаючи в руках мобільний телефон. До заповітної опівночі залишилося зовсім мало часу.

Ще в обід вона прибрала у другій кімнатці своєї літньої кухні. Тепер там було достатньо місця, щоби намалювати потрібні символи.

Дивитись на екран стало вже у звичку. Поклавши телефон біля підлоги, дівчинка зчепила руки в замок. Так вона сподівалася вгамувати тремтіння, але хвилювання нікуди не зникало.

До цього вона думала про Єву. Вона шкодувала, що не взяла її номер. Як тепер дізнатися: чи скористалася вона пелюсткою?

Стрілка на циферблаті поповзла до дванадцятої. Незабаром мала наступити північ.

Взявши в руку крейду, дівчинка почала креслити навколо себе коло. Найскладніше, виявилося, зобразити символ квітки папороті. Якоїсь миті Лера спіймала себе на думці, що малює Одолінь-траву. У слов'янській міфології ці два символи були дуже схожі.

Розставивши по колу чотирнадцять свічок, дівчинка поклала біля кожної аркуш із написаними рунами. Довелося витратити багато часу, щоб зібрати асоціації з її бажанням. На одному листку було написано «соловей», що означало такий самий гарний голос.

Нарешті, справа дійшла до приготовленого наперед зілля. З ним у Лери не виникло проблем. Переливши світлу рідину, дівчинка простягла руку за ножем. Кілька крапель червоної крові впали в келих, миттєво змішавшись із чаклунським зіллям.

Серце відлічувало удар за ударом. Сьогодні здійсниться її мрія! Лера не могла змусити себе не нервувати. Вона вхопила заповітний келих так, що він готовий був тріснути.

«Хочу мати гарний голос. Краще, ніж був у моєї матері. Краще, ніж у когось! Хочу, щоб мною всі захоплювалися!» — ці слова чітко звучали у її тривожній свідомості.

Коли хвилинна стрілка стала вертикально, дівчинка залпом осушила зілля. Поставивши порожній келих на підлогу, Лера засмучено подивилася на годинник. Жодних змін вона не відчула. Не вийшло…

Задувши свічки, Лера одним рухом зібрала марні вже паперові листи. І раптом горло обпалило з такою силою, ніби в нього влили розпечений свинець. Дівчинка заволала, обхопивши обома руками шию. Легені горіли.

Сльози градом котилися по розчервонілому обличчю. Лежачи на холодній підлозі, Лера хотіла лише одного — щоб страждання закінчилися. Їй було все одно: чи помре вона, чи залишиться живою. Аби скоріше біль пройшов.

Темна завіса, що накрила очі, стала порятунком. Лера навіть не відчула, як знепритомніла.

Але все тривало недовго. Через кілька хвилин вона прийшла до тями. Вже нічого не боліло. В очах трохи потемніло, коли вона вперше вдихнула ротом повітря. Здавалося, легені стали вдвічі більшими.

Ноги ще відмовлялися її слухатися. Зробивши ще один глибокий вдих, Лера заспівала. Внутрішній голос підказував їй, що зараз все вийде. Перша ж нота викликала в неї шок. Голос змінився до невпізнання.

Почуття ейфорії накрило її з головою. Схопившись на ноги, дівчинка кинулася до столу, де лежав блокнот із віршами. Відкривши першу сторінку.

Пташині крила,  крила надії.

Поруч з тобою я більше не мрію...

Ти моє небо. Я твоя птиця…

 Розсміявшись, дівчинка закружляла по кімнаті. Вийшло!

* * *

Його цієї ночі навіть танк, якби проїжджав по кімнаті, не зміг би розбудити. Втомившись за день, Андрій спав міцно. Він не чув ні працюючий у вітальні телевізор, ні скрегіт собачих лап об дерев'яні двері.

Але раптом його сон порушив голос. Здригнувшись, хлопчик широко розплющив очі. На кілька хвилин його райдужки пофарбувалися в золотий колір.

Судомно ковтаючи повітря, Андрій сів на ліжку. Голос, що розбудив його, зник, разом з цим стало легше дихати. Прохолодне повітря з відкритої кватирки пройшло по вологих від поту руках, викликавши натовп мурашок.

— Який дивний сон... — подумав він, відкинувшись на подушку.

______

Друга книга завершена) Дякую за ваші лайки та коментарі. Третя книга циклу вже готова та почнеться її викладка відразу по закінченню “Мідний серпанок” 

У третій рік навчання Лера вже зробила деякі висновки, та вирішила брати життя у свої руки. Але що робити, якщо страшно? Навряд якийсь страх її надовго зупинить від бажання взяти участь у вокальному конкурсі)) А тут ще Морл точить на неї зуб незрозуміло за що. Сумно точно не буде.

Кінець