Ольга Обська - Забути, щоб згадати, Ольга Обська

— Ось. Подивися.

— Яка краса! — щиро захопився Найт.

Водойма на полотні точнісінько нагадувала лебединий став палацового парку. Витончений горбатий місток, затишна альтанка та пара білих величних птахів у центрі.

Намилувавшись, Найт акуратно згорнув гобелен і поклав у сумку.

— Добре, мамо. Ось гонорар за минулий, — принц вийняв з кишені товсту пачку купюр і поклав на стіл.

Ні, звичайно, він не продавав мамині роботи — рука б не піднялася. Усі вони зберігалися в нього вдома. Та й сенсу продавати їх не було. Грошей, виручених від продажу крихітних гобеленів, на які у мами йшло іноді по кілька місяців, їй би все одно не вистачило на безбідне життя.

Найт погостював ще з півгодини і почав збиратися. Цієї ночі в нього була призначена ще одна дуже важлива зустріч.

Він сподівався, що застане Фею Елен у квартирі Олени. Від будинку мами до нової цілі виявилося зовсім недалеко. Можна було б дійти пішки. Отакої — можливо, багато разів вони з Оленою перетиналися, проходили поряд і не помічали одне одного, щоб одного разу зустрітися в іншому світі.

Найт піднявся на другий поверх і натиснув кнопку дзвінка. Він розумів, що Фея Елен, імовірно, вже спить, тож терпляче чекав. За кілька хвилин йому відкрили. Дівчина на порозі була неймовірно схожа на Олену. Добре, що принц був готовий до цього. Якби заздалегідь не знав, напевно, не зміг би зберегти самовладання.