Літа Най - Потраплянка на заміну, Літа Най

Я навпаки, розсміялася, щиро радіючи за «сімейний добробут» подруги. Дарлем же в цей час насуплено дивився на всіх нас по черзі, не розуміючи, про що йдеться.

– Та й до того ж, – продовжив Тредан, – у мене був особливий привід для такого подарунка.

Слова прозвучали так зворушливо, а після цього парочка обмінялась закоханими поглядами, і в мене закралися підозри.

– Міко?.. – запитально подивилася на неї я.

Дівчина підняла очі і її усмішка була такою красномовною, що я пронизливо запищала і кинулася обіймати подругу.

– Усе, – почувся голос Таміорна. – Дарл, твоя дружина остаточно збожеволіла. Уже й на людей кидається.

Не відпускаючи Мікаеллу, я обернулася і подивилася на чоловіка. Він, як ні в чому не бувало, сидів за накритим у саду столом, неподалік від нас.

Я хитро примружила очі, а наступної миті чоловік із гуркотом звалився зі стільця, в якого зараз була відсутня одна ніжка. Наче її спепелили.

– Я ще розумію, якби це зробив її хранитель, – піднімаючись на ноги і розтираючи забите плече, сказав Таміорн. – Але, чому її слухається твій?

– Не питай, – знизав плечима Дарлем. – Я сам цього не розумію. Як не розумію й того, що все-таки у вас трапилося, Треде?

Тредан знову ніжно подивився на Мікаеллу і дівчина скромно сказала:

– Я вагітна.

За цим послідували більш стримані та змістовні привітання. Опісля ми таки перемістилися за накритий стіл і, поїдаючи смачну їжу, ділилися останніми новинами.

– Друга школа в Джакмарі вже добудовується, – кинув Тредан. – Вона буде більшою за першу і розрахована на дві зміни, як у вас у Пентралі. Чесно, це чудова ідея, Алекс. Робочих рук стало справді більше: тепер людям є де залишити дітей на день. Та й перші результати навчання просто неймовірні. У нас зараз діти, закінчивши школу, розумніші за багатьох дорослих.

Правду кажучи, я настільки здивувалася, що в цьому світі немає такого закладу як школа. Так, у багатших людей дітей навчали вдома місцеві «репетитори», але решта змушені були обходитися знаннями батьків, і це в кращому випадку. Тож я майже одразу вмовила Дарлема організувати якусь бодай пробну версію такого закладу. А незабаром це почало набирати обертів і розходитися й іншими містами.

Це був тільки початок моєї, як сказав Као, «бурхливої діяльності». Нічого, я ще влаштую цьому світові й індустріальний бум, і науковий прогрес, і 21 століття. Благо часу в мене багато. Тим паче, коли поруч коханий чоловік, який у всьому підтримує.

Увечері, коли вийшла з ванної, я розгубилася, не виявивши Дарлема в нашій спальні. Зазвичай у такий час він уже в ліжку. Легке занепокоєння почало здійматися якраз у той момент, коли ззаду мене схопили й підняли на руки. Я голосно скрикнула, у відповідь на що, чоловік тільки розсміявся. Він впустив мене на ліжко і накрив своїм тілом.

– Бачила, який Тредан щасливий? – несподівано запитав Дарлем, тримаючи свою вагу на ліктях.

– Звісно щасливий, – хмикнула я. – Який би емір не був радий дитині.

– От і я про те, – кинув чоловік, при цьому лукаво посміхаючись. – Народиш мені ще одного дракончика?

– Рік твого хранителя тільки через два роки, – нагадала я.

– Виходить, у нас є два роки на тренування, – цілком серйозно заявив Дарлем і стягнув із моїх плечей тоненький халатик.

– Тобто всі попередні роки ми не тренувалися? – іронічно підняла брову я.

– Нема меж досконалості, – філософськи протягнув він.

– І ти думаєш, що нам вдасться зачати дитину в рік хранителя вдруге поспіль?

– Я думаю, що коли справа стосується нас – можливо абсолютно все, – упевнено відповів він і додав: – Тож годі язиком тріпати. Я знаю для нього цікавіше заняття.

Більше не зволікаючи, Дарлем накрив мої губи глибоким поцілунком. Його руки швидко знайшли край сорочки і спритно стягнули її. Я побачила його потемнілі очі, що невідривно дивилися на мене. Тільки цей факт змушував внизу живота усе стискатися. Вже минуло десять років, а ми так само гостро реагуємо навіть на невинні дотики. Мені здається, щоб загасити цей вогонь навіть тисячоліття не вистачить. І сподіваюся, що в цьому я повністю права. Адже мені найбільше хочеться прожити дуже довге життя разом із цим неймовірним чоловіком.

Кінець