Марина та Сергій Дяченко - Скрут

Перед ними лежала річка — широка й мілка, дівчинці по коліна. На дні невиразно біліли дрібні камінчики — а посеред потоку лежав іще один, величезний і плаский, виступаючи з води, мов жертовний стіл. Не дарма люди з давніх-давен прозвали його Вівтарем.

Світанок над річкою набирав сили, і якщо придивитись, можна було розгледіти на пласкому камені пеньочки згорілих свічок. Дві, три, чотири…

— Тіар.

І тоді дівчинка повернула до нього мокре, змінене часом, майже перелякане та майже щасливе обличчя.

Святий Птаху, допоможи їм.