Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар

—  Заткнися, дурень, - крикнув Терн, тільки після цього Фіск зрозумів, що його поведінка була дещо неадекватною. - Прийшов до тями.

—  Так, просто якась ейфорія виникла. - зніяковів Фіск. - Але ми можемо йти.

—  Чудово, - сказав Терн, - Закріпи у мене на спині Декса.

За хвилину хлопці рушили в дорогу. Прикинувши своє місце, Фіск прийняв рішення про те, щоб не вибиратися на відкриту місцевість. Їм двом із пораненим Дексом не прожити там і кілька секунд.

Натомість хлопець вирішив рухатися до бункера безпосередньо. Зістрибнувши в порожнину, в якій ховалися раніше Терн з Дексом, Фіск знову почав випаровувати матерію. Під впливом артефактів це було робити набагато легше.

Він навіть практично не відчував ментального напруження, просто уявляв, як він це робить, і матерія під ногами випаровувалась. Десятиметровий шар пластобетону з перекриттями з дюрасталі Фіск пройшов лише за п'ять хвилин.

Тут хлопцеві довелося зробити невелику перерву, щоб відновити витрачені сили, далі йшов звичайний ґрунт, за планом за двадцять метрів мав розпочатися вже бункер банківського сховища.

—  Це щось неймовірне, - сказав Терн, зістрибнувши до Фіска. - Як ти це робиш?

—  Без поняття, просто беру і роблю, - відповів Фіск, - Не знаю, в курсі ти чи ні, але Декс вважає, що це знання з мого минулого життя. Щоправда, нічого не пам'ятаю.

—  Декс рідко помиляється, - сказав Терн. - Ну що? Відпочив?

Замість відповіді Фіск розпочав роботу. Щоправда, спочатку йому спала на думку ідея - перекрити доступ для зіургів до їх тунелю. Шалена ідея, але Фіск був упевнений, що вона вийде.

Розчинивши під ногами ґрунт до стану рідини, він переніс його телекінезом нагору і зробив зворотне, затвердив його. Тільки після того, як це вийшло, Фіск згадав, що до цього моменту він ще жодного разу нічого не робив подібного, особливо не зміцнював матерію. На щастя, у нього все вийшло, причому так легко, наче він цим займався щодня. Пашу мовчав, йому просто не вистачало слів, щоб описати побачене. Ставлення до Фіску в нього було не найкраще, він вважав його зухвалою дитиною. Особливо в нього такі враження виникли після знайомства, коли він нахабно поводився з Джуві. Сама Джуві розповідала, що хлопець геній для свого віку, але Терн продовжував його вважати зухвальцем та вискочкою. Коли він лежав у порожнині з несвідомим Дексом, він мріяв, щоб чутки про Фіска виявилися правдою. І тепер, незважаючи на своє ставлення до нього, визнав, що чутки навіть применшували здібності хлопця.

Двадцять метрів ґрунту вони пройшли лише за кілька хвилин. Вибухи на поверхні віддавалися під землею дуже сильно, здавалося, що будь-якої миті їх тут засипле і вони помруть. Але Фіск якось підсвідомо зміцнював стіни тунелю, і, незважаючи на пилюку, що періодично сипалася на них, вони трималися впевнено. Нарешті, натрапивши на бетон, хлопці змогли дістатися самого бункера.

— Пашу, там я відчуваю внизу сім джерел розуму. - П'ять метрів прямо під нами. - сказав Фіск.

—  Зрозумів, зроби маленьку дірку туди, плазмова граната розбереться з ними, - попросив рядовий, і Фіск виконав його прохання.

—  Мінус сім, - усміхнувся Фіск, розширюючи дірку, - Але сюди поспішають ще півтора десятки розумів.

Зістрибнувши на верхній рівень бункера, Терн приготувався до бою. Виявилося, вчасно. Через поворот вискочили архи на чолі з червоним псіоном. Саме на ньому сконцентрував вогонь хлопець.

Фіск, що зістрибнув другим, приєднався до бою за допомогою плазмомета. Варто померти псіону, і псіонічний щит зник, дозволяючи розстріляти архів, як у тирі.

— Шахта ліфта за сто метрів направо. Нам треба дістатися на сорок другий рівень, там буде прохід до сховища. - промовив Терн, прямуючи до ліфта. Стіни у сховищі несли на собі сліди бою. Турелі були вирвані із м'ясом. Зрозуміло, що захисники до останнього намагалися захистити об'єкт, але зіургів і архів було дуже багато.

—  Платина не потрібна? - Запитав зі скепсисом Фіск, проходячи повз одного зламаного сховища, в якому лежало пару сотень кілограм чистої платини.

—  Вона не наша, - сказав Терн. Хоча в глибині душі він був би не проти прихопити кілька десятків кілограм платини. Це не так і багато, але тисяч сто п'ятдесят, а то й двісті отримати на чорному ринку можна було б.

Шахта ліфта була зламана, усередині були сліди пророщування плоті архів. Зрозуміло, що вони організували свій спуск. І це тіло виступало якимось провідником.

Щоправда, хлопців це не цікавило, вони просто зістрибнули вниз, коли мікродрон, відправлений уперед, не показав жодних супротивників. Політ майже на сто вісімдесят метрів униз закінчився м'якою посадкою завдяки антигравітаційному поясу та двигунам у скафандрі.

Щоправда, варто їм приземлитися, як по них відкрили вогонь зіурги-піхотинці. Прийнявши кілька десятків пострілів на щити, хлопці атакували у відповідь. Терн стріляв одночасно з двох плазмометів на плечах та гвинтівки.

А ось Фіск обмежився лише одним плазмометом. Замість гвинтівки хлопець скористався своїми здібностями. Він просто випаровував частину голови зіургів. Ті миттєво після цього дохли та падали на підлогу. Але довго переможна хода не тривала. Виявилося, що їм на зустріч вийшло два таурскени, які відразу ж атакували Фіска як небезпечнішого супротивника.

Тієї ж миті Фіск ніби перенісся в порожній простір, заповнений лише однією темрявою. Рідкісні бесіди з Декс дозволили йому зрозуміти, що атака таурскенів була на ментальному рівні. Справді, за мить навколо нього з'явилися тисячі зіургів, а його ніби розіп'яло. Хлопець спробував вирватися, але все, на що його вистачало, це відкидати та знищувати зіургів, що рвуться до нього. З кожною секундою Фіск відчував, як у нього вичерпуються сили, і що незабаром тварюки доберуться до нього. Але несподівано все змінилося. Фіск знову опинився в реальностіі, тільки він лежав на підлозі.

—  Як ти впорався? - Здивувався Фіск, встаючи на ноги, довелося аптечці вколоти додатковий стимулятор, щоб нівелювати отриману слабкість.