Ірена Ігорівна Карпа - Піца Гімалаї

в валдирях!» У збірне поняття жопи входила низька температура, поривчастий вітер, спання в наметах, одноманітна їжа й не дуже балакуча співрозмовниця в особі Редьки. Ні кухар, ні носії, ні тим більше київський бізнесмен англійською не володіли. Тому три дні переходу здалися останньому трьома роками. Аж мовою предків із розпачу заговорив.

— Ну й повезло нам із погодкою… — кряхтів, закидаючи нарешті свої бебехи на сумнівно обігріту кухню базового табору, голодний Валєрчик. Наче вперше цей прогноз погодки чув. Добре, хоч не питав, де тут бар на рецепції. І більше не нив, вигадуючи претензію за претензією, невтомним термітом проїдаючи дірки в головах оточуючих. Дивно, як він при цьому ще й голодним залишався. Редька була втомлена і зла, як дідьча мама.

— Та зараз просто взагалі-то не сезон… — більше зі щирим подивом, ніж із радістю від приходу нових клієнтів, знизував плечима закутаний у все можливе хазяїн, пораючись коло прибульців. — Крім вас, тут таких мудрих лиш один є. Вчора прийшов. Але йому не звикати — він із місцевих наче. Хоч і жив колись у ваших краях — і то, мабуть, довго.

76

Dwell alone, and you shall find the Friend.

Take the lowest place,

and you shall reach the highest.

Hasten slowly, and you shall soon arrive…

…Якщо достатньо довго йти своїм містом — не обов’язково навіть на південний схід, можна йти в будь-якому напрямку, треба просто довго й невідривно дивитися в небо поверх дахів, дерев і навіть хмар — рано чи пізно ваші Гори неодмінно вам покажуться.

THE END

Книжковий блог http://knygypirat.blogspot.com/