Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Чистої води правда, - тихо сказала Хлоя, прибираючи свічки зі столу.

Данте знала, що знайде перевертня у його кімнаті. Адже згадала одну важливу деталь його обителі – картину, якою Кріс часто милувався. І зараз мисливиця знайшла свого друга за цим заняттям.

- Це ж вона, чи не так? – Данте підійшла до друга. - Вона і справді гарна. Твоя робота?

- Я довго вчився малювати, щоби створити її портрет. Данте, йди. Я не хочу зараз розмовляти з тобою.

- Пам'ятаєш той момент, коли ти вперше сказав мені, що думаєш про мене та Кема? Ти сказав, що кохання варте того, щоб боротися за нього. Тоді ти був ледь знайомий з Камаелем, адже той був ув'язнений у світі льодів. Ти неодноразово казав, що треба звільнити його звідти. Адже кожен заслуговує на другий шанс. Ти це говорив і про себе, адже так?

- Мою помилку, на відміну від твоєї, виправити неможливо. Через мене вона загинула. Ми познайомилися з нею в 1642 за три роки до її спалення після суду в Бері-Сент-Едмундс. Я закохався з першого погляду, - Кріс усміхнувся. - Кассандра була із знатного роду відьом. Вона була гарна, розумна, добра і цілеспрямована. Нам було по дев'ятнадцять. Здавалося, що весь світ біля наших ніг, адже ми так кохали одне одного. Все було добре, доки її батьки не дізналися про нас. І мої також. Вовкам чистої крові не можна мати зв'язок з не вовками. Та й відьми в роді Кессі були чистокровні. Вовк їм у сім'ї не потрібен. Кассандра неодноразово пропонувала втекти разом. І ми вже збиралися це зробити. Але страх перед моїм батьком був сильнішим за кохання до цієї прекрасної дівчини. Батько пригрозив, що особисто перегризе горло всім членам родини Кассандри, а її перетворить на свою рабиню одним укусом. Мій батько, як ватажок зграї, був страшною людиною. Усіх перетворених рабинь він робив своїми коханками: хотіли вони того чи ні. Я не міг допустити, щоб це ж спіткало Кассандру. Я не наважувався опиратися батькові і покинув Кессі. Пізніше я дізнався, що інквізиція дісталася її сім'ї. Тоді я вже кинув свою зграю, свою рідню, пішов проти волі батька. Я поспішив на допомогу Кассандрі, але було пізно. Останній раз я бачив її - прекрасну, сяючу добротою і ласкою на багатті, - на очах Кріса з'явилися сльози. - Суд визнав її відьмою і засудив до спалення, попередньо піддавши жахливим тортурам. Вона не стала чинити опір. Хоча могла втекти від них, вдавшись до своїх сил. Минуло майже чотири століття, а я досі звинувачую себе за те, що сталося. Через мене, через мій страх вона померла.

- Кріс, те, що Джулія твій нащадок означає, що Кассандра була вагітна від тебе. Ти знав про це?

- Ні. Знай я, що моя кохана вагітна моєю дитиною, я б ніколи її не покинув. Вона мені нічого не сказала. Правда, повір мені, - почав виправдовуватися Кріс. Він не хотів, щоб його найкраща подруга бачила в ньому негідника, який скористався довірою дівчини та покинув її.

- З усіх, хто зустрічався на моєму шляху ти найчесніший і найблагородніший. Я вірю тобі. Мені тільки не зрозуміло, чому Кассандра так злилася на тебе. Адже це вона приховала свою вагітність.

- Того дня, коли ми мали втекти, ми домовилися зустрітися в порту. Я прийшов туди, щоб попрощатися з нею. Це було жахливо. Вона кричала на мене, била, погрожувала проклясти, а потім просто попрощалася зі мною. Кессі хотіла щось повідомити мені. Вона була така щаслива. Але я не дав їй сказати. Вирішив, що все, що вона скаже, змусить мене залишитися з нею. І тоді батько вб'є всіх її рідних. Мабуть, вона хотіла мені повідомити про дитину. Чорт! Якби я тільки знав, якби тільки відчув, що в ній росте нове життя… Я б ніколи, ніколи не покинув її.

- Отже, вона так і не змогла пробачити тебе, - сумно констатувала Данте.

- Так. Вона померла з цією образою, з цією агресією. І виною всьому я.

- Кріс, колишнього не повернути. Але є Джулія. Свою провину ти можеш спокутувати, допомагаючи їй. Адже не дарма вона знайшла тебе. Якщо забажаєш, ми приймемо її до Ордену. Тут вона буде у безпеці. А Кассандра ... Ти завжди можеш попросити наших відьом закликати дух померлого і вибачитися перед Кессі.

- Вона ніколи не пробачить мені. Це що ж, через мене вона могла перетворитися на мстиву примару?

- Можливо. Тоді ти точно маєш поговорити з нею. Адже Кассандра має знайти спокій. Візьми на сеанс Джулію. Нехай Кессі побачить, що її рід не перерваний, що зерна вашого кохання проростають і далі.

- Дякую, Данте, - він обійняв подругу.

- Звертайся. Завжди рада допомогти тим, хто заблукав, - вона усміхнулася і зібралася йти.

- Данте! – гукнув подругу Кріс. - Щоб хтось не говорив про тебе - ти прекрасна людина, - він усміхнувся. – За ті століття, що я тебе знаю, ти сильно змінилася. Ти стала мудрішою і розважливішою. Нам усім пощастило, що ти наш друг.

- Можливо. Але я така сама ненормальна мисливиця, - Данте усміхнулася.

- Так. Це невід'ємна риса твого характеру.