С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Маріо затримувався. Зате мріанка біля стіни розповідала щось подружці. Тихо, але так, щоб усі чули. Те, як зиркнула на мене Лі Мей Джоу, перш ніж її вони замовкли, багато на що натякало. Дівчата розпливлись у солодких усмішках і прийнялись цікавитись моїми справами.

— Все добре, дякую, — я зупинилась посеред зали, готуючи тіло до перших навантажень.

Найближчий тренажер зайняла нукіта. Захотіла скласти мені компанію?

Лі Мей Джоу, навіть у спортивному одязі, виглядала бездоганно: акуратно заплетена коса, кілька недбалих локонів біля обличчя, легкий відтінок рум’янцю, блиск на губах. За кілька хвилин бігу з мене б зійшло сім потів, а вона навіть не впріла. От що значить, виставити правильну швидкість.

— Бачу, ти швидко відновилась після травми. Коли на вильоти? — з іншого боку розтікався медовий голос Мілли.

— Не знаю, — відповіла коротко. — Рапорт на погодженні Фоти.

Вона наче й не спитала нічого такого, але мене починало тіпати від злості.

— Ммм… У тебе, напевно, буде новий напарник. Шеф же тепер зі мною.

Пальці легенько стиснули тканину штанів. Роже так ревнує чи думає, мені є діло, з ким Таран літає?

— Це прекрасно, — сподіваючись, що колеги все ж зав’яжуть зі світськими бесідами, перейшла на розтяжку в русі. Чого вони сюди ходять? Одяг вигулюють?

Вдих і видих. Руки плавно тягнулись до пальців ніг, пристосовуючись до знайомої вправи. Підколінні сухожилля натягнулись. Ось воно! Ще трошки. Тааак!

— Знаєш, ходять чутки, що ти тут не заради роботи, — тінь мріанки лягла прямо переді мною. Матір Природа, дай мені терпіння.

— Тобто? — обернулась, дивлячись дівчині прямо в очі.

— Не подумай, це не я, — Лі Мей Джоу невинно підняла руки, усміхаючись. — Люди люблять говорити. Кажуть, ти надто часто опиняєшся в правильному місці з потрібними людьми.

— Це називається удача і перфекціонізм, — сухо сказала я, повертаючись до вправ. Якщо не опаную себе, голос тремтітиме.

— Справді? — голос Роже, сповнений здивування, шкрябав душу. — Іноді здається, що ми тут різним займаємось.

Прозвучало досить голосно, щоб почули всі.

Це такий натяк, що пора працювати на рівні з іншими медиками? Чи в чому претензія?

— Мілла, хочеш щось сказати, то кажи прямо, або вже замовкни, — зло видала я, в черговий раз почувши хруст в коліні під час присяду. Треба не забути якихось добавок в Тарана попросити.

— Та не те щоб… — дівчина завагалась. — Просто цікаво, як ти настільки швидко знаходиш собі… захисників. Дехто з медиків роками добиваються першого визнання, а в тебе усе на тарілочці. Не вважаєш, що це трохи не справедливо?

Я аж закашлялась від такого нахабства. Чи, можливо, це те, що називають, молодість-дурість?

— Ні краплі. Працюю і нікому не заважаю робити те саме, — гаркнула, не припиняючи розминку. Матір Природа, пошли мені терпіння і витримки дочекатись Маріо.

— Ти впевнена? — вона наблизилась, заглядаючи в очі. — Може, тоді проведемо спаринг?

Лі Мей Джоу, не чекаючи згоди, обернулася до майданчика, встеленого татамі, з проханням звільнити трошки місця.

Мріанка виглядала впевнено, навіть занадто. Прийняла технічну бойову стійку, поправила зачіску. Її очі горіли. Ревнощі? Заздрість? Злість?

Мені б таку віру у власні сили.

— Магді, ти ж не образишся, якщо я не піддаватимусь?

Я промовчала, але підійшла ближче, щоб ця її пиха хоч трохи та сповзла.

Роже атакувала першою. Агресивно і гостро – достатньо, щоб зрозуміти, наскільки оманлива її зовнішність. Мріанка різко скоротила дистанцію, і я ледь встигла заблокувати удар та відскочити вбік, але він продовжився – тепер ліктем, прямо в голову. Врятувало передпліччя.

У перші хвилини на нас ніхто не звертав уваги. Хто зна, коли все змінилося. Навколо майданчика повільно збиралися глядачі. Мабуть, цікавість зросла після першого обміну ударами.

— Знаєш, я вражена, наскільки швидко ти тут обкрутила, кого треба, — просичала Мілла, потираючи стегно. Отрути в тому медовому голосі вистачило б на цілого щупа або й двох. — А, на перший погляд, така…. тендітна і беззахисна.

Економія сил дозволила сконцентруватись на пошуку слабкого місця суперниці, та його, здавалось, не було. Коли дівчина наважилась на черговий удар кулаком, я крутнулась і щосили ткнула їй ліктем у голову, а потім щедро додала кулаком у корпус. По-хорошому, Роже мала б вже лежати, але, здавалось, вона нічого не відчула.

— Ти хоч розумієш, що твою поганеньку гру бачать всі? — не заспокоювалась мріанка, ухиляючись і різко контратакуючи. Її коліно ледь не врізалося мені в бік. — Оця блаженна посмішка, «невинний» погляд. Воно ж не на всіх діє.

Короткі, жорсткі удари, спрямовані в корпус і голову, не вщухали. Доводилося крутитись як навіженій, блокувати, і потроху рухатися назад. При спробі контратаки Мілла з легкістю розгадала мій задум й щедро почастувала ногою живіт. Біль пройшовся по м’язах, шрам палав. Ледь на ногах втрималась. Стиснувши зуби, зробила крок уперед, скорочуючи дистанцію до мінімуму. Коротка відповідь ліктем мріанці не сподобалась.