Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар

—  Виходить, ми помилилися, - замислився Фіск.

— Так, пам'ятай, навіть пілот мого рівня може помилятися. Синхронізація наших свідомостей виводить наш розум на новий рівень. Погранічна швидкість мислення та прийняття рішень, єдиний розум і доступ до вмінь та пам'яті всіх нас. Але навіть так ми можемо помилятися. І це треба враховувати. - сказала Джуві після того, як побачила хлопця, що злегка підвис. - Гаразд, Фіску, ти все ж молодець.

— Спасибі,— відповів хлопець,— намагатимуся не підвести.

—  Сподіваюся на тебе, - відповіла  Каарла, дивлячись Фіску прямо в очі. - Без тебе ми всі помремо в перші хвилини бою.

—  Все буде добре, я тримаюся півгодини, сподіваюся, Декс за цей час встигне все зробити. Усередині себе він відчував, як увесь тремтить. - До речі, він уже повернувся?

— За годину має повернутися. - сказала Джуві. - Сьогодні вони мають замінувати базовий табір зіургів на північному сході від сховища.

—  Це той, у якому крім членників ще й павуки виявилися? - Запитав Фіск, наближаючи голограму табору зуіргів. Там справді виднілося, крім середнього носія зіургів, ще один вулик архів. - Королева не відчує його?

—  Сподіваюся, що ні, - відповіла Каарла. - Без Декса шанси на проникнення дуже низькі.

—  Говори прямо, нульові, - сказала Джуві. - Гаразд, я вас залишу, хочу побажати наостанок добре відпочити. - звернулася до них Джуві.

— Дивись, не перенапружуйся на своєму відпочинку, ти маєш відпочити, — з посмішкою промовила Каарла, вона чудово зрозуміла, про який відпочинок та говорить. Тут Каарла засумувала, вона й сама була б не проти добре розслабитися в ліжку з якимось красенем, ось тільки не хотіла псувати стосунки з новими товаришами, хоча деякі робили натяки.

—  Не хвилюйся, я буду готова, - відповіла Джуві і покинула навчальний блок. Каарла підійшла до Фіска і запитала.

—  Є якісь передчуття? - Декс поділився з нею інформацією, що сильні псіони відчувають неприємності, а Фіска вона вважала сильним.

—  Знаєш, нічого не відчуваю, - відповів Фіск, - Точніше, не так, я нервуюсь, сильно нервуюсь, хочеться кинути все і замкнутися десь. Але в той же час нічого не відчуваю щодо завтрашньої операції.

— Декс казав, що архі можуть блокувати своєю присутністю прогностичні здібності. - сказала Каарла, - Фіск, вирушай відпочивати. Ти маєш бути повним сил завтра.

— Я знаю, після вечері вирушу спати. Знаєш, як я за ліжком скучив? Я вже шість діб не спав у ліжку жодного разу, все капсула, та капсула.- посміхнувся хлопець, після чого попрямував до дверей, вже біля них він повернувся до Каарли і промовив впевненим голосом, - У нас все вийде, - тільки но   за хлопцем зачинилися двері, Каарла кивнула чомусь своєму і вимовила в голос.

—   А як інакше?

Ніч пройшла спокійно на заводі. Декс, що повернувся, зібрав весь загін десантників у залі для брифінгу, потім почав роздавати фінальні розпорядження. Весь загін ділиться п'ять груп. Чотири групи разом з крилом прикриття у вигляді трійки безпілотників та одного винищувача, кожна відволікатиме увагу від сховища. Їхнє завдання – залучити якнайбільше сил, щоб кількість зіургів та архів біля самого сховища була мінімальною.

А потім активувати ядерні кілотонні заряди, які весь цей час встановлював Декс. Вибух, швидше за все, не завдасть багато шкоди, все-таки кілотонна – надто мало.

Але наземні структури зіургів, які встигли побудувати, зруйнує. На те, що вибухи зашкодять середні носії або вулики архів, Декс не розраховував, для цього потужність повинна бути набагато більшою, головне було саме відволікання уваги, а потім кількість кораблів вже буде не важливо. 

Фіск, добре виспавшись вночі, весь день провів з Маарі. Просто на той випадок, якщо він не виживе у сьогоднішньому бою. Маарі знову намагалася відмовити свого хлопця від участі в бою. Але вона й не сподівалася, що він погодиться, та й вся операція була розрахована з урахуванням здібностей хлопця в об'єднанні свідомості. Фіск намагався переконати Маарі, що все з ним буде добре.

Близько сьомої години вечора хлопець попрощався з Маарі і вирушив до ангару, де на нього чекав вже справжній “Кретчет”. Він жодного разу не літав на реальних “кретчетах”, лише у віртуальної дійсності, але сподівався, що отриманих умінь вистачить їх планів.

В ангарі на той час зібралися всі учасники майбутньої операції. Окремо від усіх стояло четверо пілотів. Вони були членами ланки Фіска, і їх все вважали смертниками.

— Здорово, командире, — привітав Фіска Аккум, ледве стримуючи сміх, після чого міцно потис йому руку. — Готовий до героїчної смерті?

— До героїзму готовий, але до смерті не дуже. - відповів Фіск.

—  Серйозно, Ак, ти занадто песимістично налаштований, - сказала Каарла, - Рада тебе бачити, - звернулася вона до Фіска, - Як настрій?

—  Ми всіх порвемо, - впевнено промовив Фіск.

—  Так і буде, - підтримала хлопця Джуві. - Міч, а ти що думаєш?

— Ех, не готували мене до такого, не думав, що в синхронізації літатиму. Але мені сподобалося, хочу відчути в реалі, як воно там все. - промовив Міч, відірвавшись від стіни, до якої тулився до цього спиною. - Вчорашній бій мені сподобався, думаю, сьогодні буде лише краще.

—  Дивлюся, у вас гарний настрій, - почули вони голос сполота. Повернувшись у його бік, вони побачили п'ятірку десантників на чолі з Дексом. - Це добре. Своє завдання ви знаєте, одразу після початку атаки ми висунемося.

—  Декс, - зупинила сполота Джуві, - Вбережи його, - кивнула вона у бік Терна, що стояв за спиною сполота. Той у відповідь лише незрозуміло хмикнув і попрямував у бік десантного бота з невидимістю. Пашу ж, почувши слова своєї дівчини, обурено зашипів, зв'язавшись безпосередньо з Джуві.

—  Як завжди, багатослівний, - сказала Каарла, - Гаразд, розходимося по машинах. Виліт за десять хвилин.

Фіск кивнув у відповідь і підійшов до свого винищувача. У реалі він виглядав набагато більшим. Хижі обводи, підвіс із ракетами, дві плазмові гармати. Усе це створювало враження готового до бою хижака.