Френк Херберт - Капітула Дюни, Френк Херберт

Зброя, що затуманює розумову активність або втручається в життєво важливі процеси. «Розривники? Я ніколи раніше не чув цієї назви».

Розривників замінили нуль-G «шукачі», розроблені для полювання за визначеними цілями. «Тих я знаю».

Тоді вибухові матеріали, зокрема й ті, що розсівають отруту, і бактеріологічні засоби.

Обманщики, щоб імітувати цілі, насправді фальшиві. Такі використовував Теґ.

Потім настала черга енергетиків. Він мав приватний арсенал таких — засобів посилення боєздатності власних військ.

Зненацька сувій озброєнь змінився мерехтливою мережею, і він побачив літню пару в їхньому саду. Вони глянули на нього. Почувся чоловічий голос:

— Припини шпигувати за нами!

Айдаго вхопився за підлокітники крісла й рвонувся вперед, але видіння зникло, перш ніж він зумів придивитися до деталей.

«Шпигувати?»

Він відчував у себе в мозку залишки сувою, уже невидимого, зате з’явився замислений голос… чоловічий.

«Захисна зброя часто мусить перетворюватися на зброю для нападу. Та інколи прості системи можуть звести нанівець найбільш руйнівну зброю».

«Прості системи!» Він засміявся вголос.

— Майлсе! Де ти, в біса? Теґу? Маю твої замасковані бойові кораблі! Надуті приманки! Порожні, лише мініатюрний генератор Гольцмана і лазеростріл. — Він додав це до повідом­лення в Архів.

Закінчивши, ще раз замислився про свої видіння. «Впливають на мої сни? Куди я постукався?»

Відколи Айдаго став Теґовим Майстром зброї, він кожної вільної миті викликав архівні записи. У всьому цьому величезному нагромадженні мусила бути якась вказівка!

Якийсь час його увагу приковували резонанси і тахіонна теорія[19]. Тахіонна теорія фігурувала в первісному проєкті Гольц­мана. «Техіс» — так Гольцман назвав своє джерело енергії.

Хвильова система, що ігнорувала обмеження швидкості світла. Швидкість світла, вочевидь, не обмежувала кораблів Простороскладки. Техіс?

— Працює, бо працює, — пробурмотів Айдаго. — Віра. Як у кожній іншій релігії.

Ментати, мов хом’яки, відкладають у сховок багато начебто неістотних даних. Він мав сховище, позначене «Техіс». Без задоволення взявся його переглядати.

Навіть Навігатори Гільдії не запевняли, що вони знають, як керують простороскладковими кораблями. Іксіанські науковці створили машини, що дублювали вміння Навігаторів, та й досі неспроможні були визначити, що саме вони зробили.

«Формулі Гольцмана можна довіряти».

Ніхто не претендував на розуміння Гольцмана. Його формули просто використовували, бо вони працювали. Це було «етером» космічних подорожей. Ти складаєш простір у складку. Однієї миті ти тут, а наступної — вже на відстані незліченних парсеків.

«Хтось “звідкись” знайшов інший спосіб використання тео­рії Гольцмана!» Це було повною ментатською проєкцією. Він збагнув її точність з того, що вона ставила нові питання.

Тепер його переслідували блукання Мурбеллиної Іншої Пам’яті, хоча він і розпізнав у цьому базисну науку Бене Ґессерит.

Влада притягує піддатливих на корупцію. Абсолютна влада притягує абсолютно піддатливих. У цьому небезпека зміцнілої бюрократії для підвладного населення. Навіть системи патронажу[20] є кращими, бо рівень толерантності там нижчий, а корумпованих час від часу можна викидати геть. Зміцнілу бюрократію рідко можна зачепити без насилля. Стережись, коли суспільна і військова служби тиснуть руки!

Таким був здобуток Всечесних Матрон.

Влада для влади… звихнута аристократія непевного походження.

Ким були ті люди, яких він бачив? Достатньо сильними, щоб прогнати Всечесних Матрон. Він знав це з даних Проєкції.

Айдаго виявив, що розуміння цього глибоко зміщує акценти. Всечесні Матрони — втікачки! Варвари, але невігласи в історії всіх таких напасників, давніших навіть за вандалів. Ними рухає імпульсивна жадібність, як кожна інша сила. «Забрати римське золото!» Відфільтрували зі свідомості все, що могло б їх відволікти. Це було приголомшливе невігластво, яке могло хитнутися лише тоді, коли витонченіша культура проникне у…

Зненацька він збагнув, що робить Одраде.

«Підземні боги! Який ламкий план!»

Він притис долоні до очей і змусив себе не закричати від болю. «Хай думають, що я втомився». Та тепер, розгледівши план Одраде, він знав, що втратить Мурбеллу… так чи так.

***

Коли можна довіряти відьмам? Ніколи! Темна сторона магічного Всесвіту належить Бене Ґессерит, і ми мусимо їх відкинути.

Телвіт Вафф, Пан Панів

Велика Спільна Зала не-корабля, з багаторівневими сидіннями та підвищеною платформою в одному кінці, була заповнена Сестрами Бене Ґессерит, яких зібралося більше, ніж будь-коли. Цього пополудня життя в Капітулі майже завмерло, бо мало хто хотів вислати замість себе довірених представників, а ухвалення важливих рішень не можна було делегувати представницям нижчого рівня, з обслуги. Серед присутніх переважали Превелебні Матері у чорних шатах, вони стояли розрізненими групами біля підвищення, але зала аж кишіла від аколіток в облямованій білим одежі, а також від новоприйнятих. Наймолодші аколітки у відповідному білому вбранні трималися малими тісними групками й зграйками, скупчившись для взаємопідтримки. Усіх інших не допустили Прокторки Собору.

Повітря було тяжким від подихів із запахом меланжу, вогким і спертим, як завжди, коли механізми кондиці­онування перевантажені. Запах недавнього ланчу, дуже приправленого часником, витав у цій атмосфері як непрошений гість. Це, а ще розповіді, які ширилися в залі, посилювало напругу.

Більшість присутніх не зводила очей із сцени на підвищенні та бічних дверей, крізь які мала ввійти Мати Настоятелька. Навіть розмовляючи з товаришками і проходжуючись по залі, усі пильно дивилися туди, звідки, як вони знали, невдовзі має хтось ввійти і значно змінити їхнє життя. Мати Настоятелька не збирала б їх усіх до великої Спільної Зали, обіцяючи важливі оголошення, якби не насувалися події, що могли порушити підвалини Бене Ґессерит.

Беллонда увійшла до зали перед Одраде і войовниче піднялася на сцену перевальцем — цю її ходу розпізнавали навіть здалеку. Одраде зайшла за Беллондою, відстаючи на п’ять кроків. Тоді ввійшли старші радниці та консильйорки, серед них — Мурбелла в чорній одежі, досі трохи приголомшена після Агонії, яку пережила всього два тижні тому. Дортуйла шкутильгала відразу ж за Мурбеллою, разом із Там і Шіаною. У кінці цієї процесії крокувала Стреггі, несучи Теґа на плечах. Коли він з’явився, залунало схвильоване бурмотіння. Чоловіки рідко бували учасниками зборів, але всі в Капітулі знали, що це гхола їхнього ментата-башара, який тепер перебуває у військовому містечку з рештками збройних сил Бене Ґессерит.

Дивлячись на численні ряди Сестринства, Одраде відчула порожнечу. Подумала, що хтось із древніх давно уже все це висловив. «Кожен заплішений дурень знає, що один кінь може бігти швидше за іншого». Часто під час менших зборів на цій копії спортивного стадіону вона мала охоту процитувати цю фразу, але знала, що ритуал має кращі цілі. На зборах можна було показати себе інакше та глянути на них.

«Тут ми разом. Це наш рід».

Мати Настоятелька та її супровід,