Наомі Новік - Відірвана від коренів

накаже, щоб королеву забрали, і скарає її на смерть пізніше. Король побачив це теж. Він глянув на усіх своїх придворних, а потім дав короткий, жорсткий кивок підборіддям до грудей; а потім відкинувся на спинку трону. Так, Мареку вдалося змусити батька відреагувати, навіть без чаклунства: хотів король призначити суд чи ні, процес уже фактично розпочався.

До цього часу я бачила короля тричі. Я б не сказала, що з ним все добре; занадто багато ліній глибоко врізалися в його лице, зробивши його похмурим, і я не могла уявити його ніжним або веселим. Але якби мене попросили описати його одним словом, я б сказала, що він хвилюється. Зараз він був до всього ще й сердитий і холодний, як зимовий шторм — він був тим, хто повинен був винести кінцеве рішення.

Я хотіла вибігти і припинити суд, і сказати Мареку, щоби він поговорив з чарівниками, але вже було надто пізно. Іва вже зробила крок вперед, щоб свідчити, пряма колона у срібному платті.

— Я не знайшла зараження, але не буду клястися, що його немає, — сказала вона спокійно, говорячи прямо до короля і ігноруючи стиснуті щелепи Марека і скрип залізних кілець рукавички на його руці на ефесі шпаги. — Королеви немає як такої. Вона не сказала жодного слова, і не проявляє жодних ознак розпізнавання. Її плоть повністю змінилася. Не залишилося нічого з її смертних сухожиль або кісток. І в той час як м'ясо може бути перетворене в камінь або метал, які не приймають зараження, ця зміна, безумовно, була проведена зараженими організмами.

— І все таки, якщо її змінена плоть стикалася з зараженням, — перервав її Сокіл, — ви очікували побачити його під моїм заклинанням?

Іва навіть не повернула голову, щоб побачити його; він, мабуть, подав це як репліку. Вона тільки нахилила голову до короля, який лише кивнув головою і поворушив пальцями в невеликому жесті, відпускаючи її.

Архієпископ був настільки ж неоднозначний. Він тільки сказав, що спробував до королеви всі святі реліквії, які посвідчили, що вона не була пошкоджена. Далі цього факту він не пішов, і не робив ніяких узагальнень, які я собі могла уявити.

Лише деякі свідки виходили, щоб свідчити на користь королеви, лікарі, яких Марек присилав до неї. Жоден з них не говорив про Касю. Вона не була другорядною пацієнткою для них, але її жити або смерть залежали від їхніх слів. Королева лише мовчки і інертно стояла поруч з нею. Світіння вже зникло і облишило її, повернувши порожнє обличчя для огляду усім у суді.

Я подивилася на Алеш, яка стояла поруч зі мною, і на Балло, який стояв далі. Я знала, що коли настане їхня черга, вони встануть і скажуть королю про огидний бестіарій, який вони залишили в товстому колі солі і заліза з усіма захисними заклинаннями, які вони могли накласти і з охоронцями, яким наказали на дивитися і не підходити близько. Алеш додасть, що повернення не слід узаконювати; і скаже королю, що в іншому разі буде занадто багато ризику для королівства. І потім, якщо він захоче, король може встати і сказати, що закон проти зараження абсолютний; він може зобразити на обличчі жаль, і відправити королеву на смерть, і Касю разом з нею. І, дивлячись на нього, я подумала, що він це зробить. Він буде безжалісний.

Король поринув глибоко всередину великого різьбленого трону, як ніби йому була потрібна підтримка для тіла, і закрив жорсткий рот рукою. Рішення, яке вже сформувалося, було подібне до снігопаду, спочатку перший тонкий шар, який буде рости і рости. Решта свідків будуть говорити, але він не слухатиме їх. Він уже вирішив. Я бачила смерть Касі у його важкому, похмурому обличчі, і відчайдушно глянула через кімнату, щоб привернути увагу Сокола. Поруч з ним стояв напружений Марек, і його кулак стискався і розслаблявся на його мечі.

Соля подивився на мене і лише розвів руками, тонко говорячи цим, що він робить усе, що може. Він нахилився і прошепотів щось до Марека, і коли останній лікар закінчив свідчити, принц сказав,

— Нехай Агнешка з Дверніка посвідчить, як була звільнена королева.

Нарешті настав момент, на який я так довго чекала. Врешті-решт це була причина, через яку я боролася за те, щоб попасти у список. Усі дивилися на мене, навіть король, опустивши брови. Але я до цих пір не знала, що сказати. Що буде важливим для короля, для придворних, щоб вони вирішили, що королева не заражена? Вони, звичайно, не слухатимуть, якщо я почну з розповіді про звільнення Касі.

Може Соля міг би спробувати і кинути Summoning зі мною, якби я попросила його. Я подумала, що відбудеться, коли біле світло покаже правду кожному по всьому двору. Але королева вже була перевірена накидкою Ядвіги. Суд бачив її під заклинанням Сокола. Король міг бачити, що вона не була заражена. Йшлося не про істину взагалі. Цей суд не хотів правди, і король не хотів правди. Будь-яка істина, яку я могла дати їм, буде проігнорована так само легко, як і інші. Це не змінить їхнього рішення.

Але я могла дати їм щось зовсім інше. Я могла дати їм те, чого вони дійсно хотіли. І тоді я врешті-решт зрозуміла, що знаю, чого вони хочуть. Вони хотіли знати. Вони хотіли бачити, на що це було схоже. Вони хотіли відчути себе частиною порятунку королеви; і вони хотіли жити в пісні. Це не була вся правда, лише щось на зразок, але це могло переконати їх пощадити Касю.

Я закрила очі і згадала заклинання ілюзії: це легше, ніж набрати реальне військо, казав Серкан, і я почала шепотіти заклинання, знаючи, що він мав рацію. Це було не складніше, ніж зробити квітку — підняти ілюзію величезного серце-дерева — і воно піднялося з мармурової підлоги з жахливою легкістю. Кася затримала подих; якась жінка