Ruslan B - Ціна помилки, Ruslan B

        Він ішов тротуаром і з сумом дивився як ідуть діти, згадуючи свою єдину донечку, що так нагло пішла із життя. Він ніяк не міг зрозуміти чому. Адже він для неї робив усе. Дбав, працював для неї. І от що. Безбородько розумів що Радик тут ні до чого. Що фактично, Вероніка сама була в усьому винною. Але й не міг в це повірити, сприйняти. Тепер, коли минуло уже майже десять років здавалося яке має значення то винен. Але ж ні. Його це мучило. Дивно є тримати щось протягом років. Але ми люди – істоти цілком не зрозумілі, цілком не передбачувані і цілком далекі від ідеалу, того який малюють в книжках. Ми є такими якими є і не варто шукати чогось в людині ідеального. Все що може людина це жити. А от як жити це вже вирішує кожен сам.

     В залі було повно людей. Безбородько мав багато друзів, знайомих котрі прийшли привітати його. Тепер як ніколи він тримався «за аудиторію». Це напевно єдине що залишилося у нього тепер. Кожен щось бажав йому, кожен намагався наговорити якомога більше тих побажань, котрі вже всі напам’ять вивчили. Але ця стара, занудлива традиція трималася старої гвардії. Потім почав говорити він. Промова була урочиста. Так, ніби виступає оратор. Майстер слова був чітким і голосним. Він читав чудову промову, написану ще кілька днів тому і вивчену на пам'ять(стара звичка тих, хто бояться говорити без підготовки і бути чесними з публікою). Все було як задумано. Лише старий Троль(ЛеонідЗубанов) активно просив закидувати питаннями із залу ювіляра. Навіщо це йому. Чи може він знав щось. Але чого він хотів цим добитися? Важко сказати. Але те, що було потім ще більше інтригувало всіх. Питання були ніби наперед визначенні кимось, але про них сам Безбородько не знав нічого. Видно було як він хмурився відповідаючи на них і як бліднів чекаючи наступного питання. В озагальному вони торкалися більш особистого питання автора. Але яке відношення воно має до цього вечора. Видно було як в залі піднімалися один за одним люди цілком чужі до мистецтва, до літератури. Але питання від них звучали цілком конкретні. Звідки вони на ходу мали придумати це?