Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     —  Бляха,- вилаявся я.

     —  Поговоримо вже на яхті, а зараз нам необхідно пристебнутися..." - сказав Ріг і допоміг встати на ноги.

     Ноги мене вже насилу тримали, а тому спершись цілою рукою на Рога я вирушив до рубки, поки йшли п'ять метрів, що залишилися до рубки, шаттл ще двічі виконував різкі віражі, з якими не справлялися гравітаційні компенсатори.

     Тож пристебнувшись у кріслі, я зітхнув із полегшенням. На екрані, що виконує роль лобового скла, було видно, що Ліка намагається ухилятися від кількох зенітних гармат, що б'ють із поверхні планети.

     — Сука,- вилаялася Ліка,- Яке ви, чорти, взагалі стріляєте по нас.

     —  Запуск трьох ракет поверхня-повітря,- відзвітував Невіс, який стежить за навколишнім оточенням.

     —  Щити шістдесят вісім відсотків і поступово зростають,- сказав Троді.

     —  Добре, повоюємо тварюки,- зло вимовила Ліка і понеслася на одну із зенітних вогневих точок, до неї було близько двох кілометрів, але на швидкостях, які зараз у нас були, це секунди часу.

     —  Усю енергію на задню півсферу,- наказала вона.

     —   Є,- відзвітував Ріг.

     А ми в цей час різко зупинилися всього за двадцять метрів від зенітки нижче рівня вогню з неї. Тож зараз нас вогонь не турбував з неї, але обслуга зенітки вже витягла ручний комплекс і прицілювалася в нас. 

     Але, як виявилося, було пізно, задерши вертикально вгору ніс шаттла, Ліка врубила на максимум антигравітаційні подушки, і ми стрілою помчали вгору. Ракети ж не встигли розвернутися слідом за нами. 

       Точніше одна встигла, але вибух двох інших її товарок, що детонують від зіткнення із зеніткою, змусив вибухнути і третю. Вогняний потік помчав на нас, але вчасно посилена задня півсфера втримала нас від пошкоджень шатла.

       На екранах же нас поглинуло повністю вогнем, щоправда, лише на мить, швидкість, з якою ми рухалися, була дуже великою, а тому за кілька секунд пізніше ми ж були за кілометр від вибуху. 

   —  Щит просів на чотири відсотки,- повідомив Троді.

    —  Чудово, поверни налаштування шість,- скомандувала Ліка і знову пірнула до землі, але вже ближче до кордону від цієї небезпечної зони.

    —  Три есмінці готуються до орбітального бомбардування. Знаряддя третього також захопило нас як ціль. -- виголосив Невіс. Його слова нас занепокоїли, не хотілося потрапити під вогонь. Парочку пострілів щит напевно ще зможе втримати, але не більше.

    —  Хріново,- спокійно сказала Ліка,- Я думала, у нас більше часу.

    —   Що робити? -- запитав Троді.

    —  Рог візьми управління протиметеориток на себе, Троді щит на максимум. Невіс контролюй есмінці,- почала віддавати накази Ліка,- Спробую врятувати наші дупи.

     —  Дві секунди до влучання снаряда,- вимовив Невіс,- Одна, влучання.- наступної миті нас кинуло різко вниз, а в шатлі запрацювала сирена.

    —  Щити нуль відсотків, пошкоджено всі емітери верхньої півсфери, - почав звіт Троді, - Цілісність корпусу вісімдесят один відсоток. Ще одного влучання ми точно не пережуємо.

    —  У нас мінімум п'ять хвилин. Перезарядка головного знаряддя на есмінцях займає вельми не мало часу. Від середніх знарядь нам в атмосфері нічого страшного не буде, сила лазерів вельми мала в атмосфері, -- сказала Ліка дещо заспокоївшись. 

      Ми все-таки пережили потрапляння головного калібру есмінця, а це дуже не мало. Під нами ж вибухнуло пекло. Тільки в місці фрегата залишалося спокійно там виявився піднятий потужний щит.

      Найімовірніше, аварці з собою принесли генератор щита такої високої потужності. На думку Троді, який просканував цей щит, він зможе витримати чи не добу безперервного вогню есмінців. Тож якщо не підійдуть потужніші кораблі, швидко покінчити з аварцями у технократів не вийде.

     —  З есмінців запустили самонавідні ракети, чотири летять у нашому напрямку..., - промовив Невіс.

     —   Відстрілити обманки,- скомандувала Ліка.

     —  Повний ігнор,- відповів Невіс,- Таке відчуття, що йдуть по маяку.

     —  Точно, ті гниди, що встановлюють сигналку на обладнання,- вилаялася Ліка.

     —  Я зараз, - крикнув я і, відстебнувшись, поліз до реакторного відсіку, саме там було нібито заборонене обладнання і саме там встановлювали сигналки ті військові специ перед нашим проникненням у цю небезпечну зону.

      —  Давай швидше, я не можу довго тримати таку швидкість. У нас не винищувач, а десантний бот в основі.- сказала Ліка.

      Відкривши люк у реакторний відсік, я одразу почав знищувати всі сигналки за допомогою своїх пси сил. Я прямо відчував, що спалюю себе, пси енергії в осередку практично не було, але мені все одно вдавалося знищувати ті сигналки.

     Лише знищивши останню я зрозумів якою ціною, всього за десяток секунд я перетворився на обтягнутий шкірою скелет. Більше утримувати себе я не міг і, втративши всі сили, звалився в реакторний відсік. Чому я досі не втратив свідомості я не розумів. 

     Аптечка почала знову боротися за моє життя, але я усвідомлював, що без медичної капсули я навряд чи простягну більше кількох годин, я відчував, як мої внутрішні органи починають відключатися.

    Незабаром черга дійшла і до органів чуття, першим зник нюх і смак, за хвилину за ним пішли дотик і слух. Останнім не здавався зір, але й він довго не протримався, за мить я опинився в повній темряві.

     Лише проектоване прямо у свідомість зображення з нейромережі давало змогу хоч якось сприймати навколишнє оточення. Зараз я почав чітко відчувати, що жити мені залишилося зовсім небагато. 

     Майже весь організм світився червоним кольором у режимі медсканера нейромережі. Наноботи стали активно роз'їдати і переробляти в необхідні ресурси для мого організму матеріали комбінезона. Але це було для мене, що мертвому припарки, надто сильно я навантажив свій організм сьогодні і відчував, як він починає мені за це мститися.