Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     —  Льо Ха, молодець,- зв'язалася зі мною через нейромережу Ліка,- Ракети зреагували на обманки, маяк ти знищив. Ей Льо Ха відповідай,- зажадала Ліка, але я вже навіть не міг набрати текст у нейромережі, оскільки моя свідомість почала затуманюватися... - Рог швидко до нього, він помирає.

     —  Зараз,- відповів Рог.- Що ж ти накоїв, брате, - почув я останні слова через нейромережу, перш ніж мою свідомість поглинула пітьма.

    Тижнем пізніше. Територія технократії Лірм.

    Відчуття у мене були дивні, я відчував, що перебуваю в медкапсулі, але водночас я ніби висів над нею. Дивне відчуття, якщо чесно, я не відразу зрозумів, що зі мною відбувається, лише почавши перебирати свої спогади, я в один чудовий момент натрапив на усвідомлені сновидіння й астральні подорожі.

     Ще під час навчання в університеті я якось замислився над цим і вивчив безліч методик, знайдених в інтернеті, але, окрім кількох разів, коли мені здавалося, що ось усе вдасться, нічого в мене не вийшло. Так я і забив на цю тему.

     Зараз же мої почуття дуже навіть нагадували те, що я читав колись. Для початку я спробував переміститься і це вдалося мені з легкістю. Я всього лише уявив як опинився у себе в каюті, як за мить я там і був.

     Наступної миті я вирішив відвідати своїх друзів, щоб переконатися, що з ними все добре. Рог опинився у своїй каюті і спав, Ліка ж тренувалася з холодною зброєю в ангарі поруч із покаліченим шатлом.  

     Це мене одразу зацікавило і я почав уважно розглядати пошкодження шаттла, як виявилося, крім снаряда головного калібру есмінця, поруч із шаттлом вибухнула потужна ракета. Весь правий бік шаттла був у патьоках металу.

    Мабуть, бій не закінчився на тому моменті, коли я втратив свідомість. Але раз шатл тут на місці, значить нам вдалося втекти звідти, але ось де ми зараз перебували я поняття не мав.

     Невіс і Троді в кают компанії грали в якусь  гру зі своєї батьківщини. Вони використовували близько тридцяти каменів і розлиняне на кілька сотень квадратів коло.  

      Подробиць гри я не знав, та й особливо й не цікавився нею я. Хоча брати пропонували у вільний час зіграти з ними в неї. Але я чесно кажучи не любив настільні ігри, а тому культурно намагався відмовитися від них.

      Тільки зараз я усвідомив, що нічого не чую. Я перебував у повній тиші, але ж раніше ніколи такого не було. Я щонайменше своє серцебиття чув у тиші. А тут нічого, зовсім нічого.

      Наступним моїм кроком було поекспериментувати, чи можу я впливати на реальність із такого стану. Майже дві доби різних спроб так ні до чого і не привели, я не зміг зрушити навіть порошинку в такому стані.

      Від нудьги я спробував за допомогою своєї здатності зняти підтікання металу на шатлі, і яке ж було в мене здивування, коли мені це вдалося. Я настільки захопився, що не помітив, як перед шатлом зібралися всі мої друзі та почали підозріло розглядати шатл.

      Я заради приколу привітався з ними за допомогою слів, написавши привітання на борту шатла. Ох і здригнулися при цьому вони, а Рог почав щось кричати, махаючи рукою в бік тюремного блоку, де досі розташовувалася медична капсула. 

      Ліка почала щось говорити, але я перебив її і написав, що нічого не чую і можу тільки бачити. За мить поруч з Лікою засвітилася голограма, на якій висвітився текст.

      —  Не встиг одужати, знову в іграшки бавишся? -- мабуть, Ліці не подобалося те, чим я займався зараз.

        — Як усе закінчилося? - запитав я в них.

       —  Нормально, ми потрапили лише під один близький вибух, обманка надто пізно відстрілялася, -- написала мені Ліка, -- Щойно залишили зону, зайняту повстанцями, зв'язалися із засобами масової інформації та почали все транслювати, особливо про те, як теперішній губернатор намагається вбити доньку Тізурі, стріляючи з військових кораблів по мирному релігійному ордену, який рятує дітей.

      —  О як загнули,- здивувався я,- Допомогло?

      —  На подив та й губернатору довелося піти у відставку. Розслідування показало, що за цькуванням Тізурі стояв він. А ось про документацію на зоряний руйнівник він не мав ні найменшого поняття, його використовували в темну більш високопоставлені чини.- відповіла Ліка.

     —   Що заробили? -- запитав я.

     —  Заробили чимало,- усміхнулася Ліка,- Одна тільки компенсація від губернатора десять мільйонів, адже ми діяли офіційно. Подяка Тізурі також зросла в п'ять разів. А від флоту технократії нам мають передати точно такий самий десантний бот, як і наш шатл, тільки зі зброєю.

     —  Чотири дні тому, змогли позбутися мотлоху Мгбангі за п'ятдесят шість мільйонів, - написав Невіс, - Тож ми чекаємо, доки ти одужаєш, і купуватимемо новий корабель.

    — Скільки мені лежати в капсулі? - запитав я.

     —  Ще місяць без перерв як мінімум. А потім можна буде просто ночувати в капсулі ще близько півроку,- цього разу відповів Ріг.

     —  Ну хоч так,- відповів я.

     —  Ти давай лікуйся, потім розкажеш нам про цей твій стан, що можеш із капсули на шатлі всілякі дурниці писати, -- написала Ліка і відключила голограму.    

    Мені ж залишалося лише продовжити вивчати свої можливості в такому безтілесному стані. Щось мені здається, що щось подібне використовують псиони під час переселення тіла.

    Так це чи ні, я поняття не маю. Але найімовірніше щось схоже і відбувається. У цьому безтілесному стані я міг використовувати всі свої псионічні прийоми, які я навчився робити. 

      Виходить, навчений псион у такому стані буде дуже небезпечним противником. Не видно, не чутно звідки приходить удар. Найімовірніше, є прилади, здатні реєструвати подібну псионічну активність.

      Але я про це не знаю. А значить той божевільний псион знову переходить у цілком реальні вороги, якщо він раптом захоче помститися мені за те, що я його викрив на всій станції "Герент".