Наталена Андріанівна Корольова - Quid est Veritas?

до 15–16 століття, звичайно, скриваючись у литовських лірах. Тільки ніде на світі більше не знайдено каллаїса, тому про той непрозорий камінь, що барвою нагадує туркус, званий також бірюза (перекручене перське слово: «ферузе»), існує багато леґенд, казок, забобонів, повір.(обратно) 143

Одна з леґенд про катастрофу Атлантиди.

(обратно) 144

Кельт-іберійська богиня. Леґенда також кельт-іберійська.

(обратно) 145

Стара кельт-іберійська легенда.

(обратно) 146

Леґендарні велетні, яких у Піренеях називають «Duz» — вимовляється: «Дюз». Я дозволила собі переробити це слово на «Дуж», бо ж таки за леґендами всього світу велетні завжди були дужі, сильні.

(обратно) 147

Була й така леґенда про походження каллаїса.

(обратно) 148

Ocellus — «Очко». Білі павичі особливо цінилися римлянами за свою красу. Їх тримали для окраси, але не вживали до їжі. І справді, тяжко собі уявити гарнішого птаха, цілого немов з мережива, бо ті «очка», що у звичайних павичів бувають сині та зелені, у білих павичів ледве відзначені найніжнішими відтінями.

(обратно) 149

Така пшениця справді вже існувала в ті часи. Але плекали її лише на землях вулканічних, що постали з перетлілої лави.

(обратно) 150

Cцілла — прегарна лілейна рослина з блідо-рожевими великими, як лілея (Lilium candidum), квітами. Її цибулі вживали, як ліку. Нині плекають ці рослини в хаті (якраз цвіте в мене, коли пишу), бо дуже гарні та цвітуть, при справному плеканні, двічі до року. Але можуть рости і в саду.

(обратно) 151

Такі слова дійсно є у Платона.

(обратно) 152

Лазурит, або «ляпіс лазурі» — півдорогоцінний камень, темно-синьої барви, з білими та ясно-блакитними жилками. Робили з нього переважно намисто, печатки, а також верхи дорогих столів, келехи тощо. Посипання садових доріжок лазуритовим піском — не вигадка авторки. Робили це у Стародавньому Єгипті, переважно в садах фараонів, у садах перських принцес, а також за римських часів, у багачів, у віллах Помпей.

(обратно) 153

Пожежників у стародавній римській державі не було. Обов’язком вояків було рятувати й гасити пожежу.

(обратно) 154

Військова сторожа була завжди напоготові й пильнувала, чи де не горить. Так само військові відділи виконували в містах поліційну службу.

(обратно) 155

У гебраїв був дійсно широко розповсюджений культ «терафімів», духів-охоронців. Радились із ними в якійсь справі таким способом, що мали на табличках написано «так» і «ні», «добре» і «зле». Ці таблички мішали й кидали перед терафімами. Яке слово було нагорі, то так і робили. Коли ж виходило «так» і «зле», то це уважали за негативну відповідь.

(обратно) 156

Тогочасна жидівська приказка. Означає те саме, що «помер». На східних землях України кажуть: «дав дуба». А французи говорять: «Passer l’arme a gauche» — «перекласти зброю до лівої руки».

(обратно) 157

За деякими версіями, саме Кай Понтій запитався, що треба чинити, щоб бути праведним. Про це згадано і в Євангелії.

(обратно) 158

Центуріон Корнелій належав до найперших християн, тобто тих, що прийняли Христову науку.

(обратно) 159

Пилата вислано до Юдеї, хоч не як на заслання, але як до урядового підвищення, саме за те, що, бувши староримських поглядів, не схвалював розпусного й марнотратного життя, яке вів Тиберій. Для того його призначено «прокуратором Юдеї», щоб був «далі від Риму» й не критикував поведінки цезаря. На цьому «достойний дует» «патріота Ірода» і «святого та набожного первосвященика Каяфи» й будував своє оскарження, міркуючи, що й Тиберій, як мстиві юдеї, схоче помститись на Пилатові.

(обратно) 160

У заможних римських домах були звичайно два триклініуми-їдальні: «малий» — для себе й «великий» — для урочистих гостин.

(обратно) 161

Звук, що його видає черепаха, справді робить враження чогось фантастично-легкого, кришталево-прозорого. Коли ми перед 30-ти роками оселилися на Мельнику, у потоках за нашим садом та перед домом було багато черепах.

(обратно) 162

Старшинською паличкою, її рухами, більш ніж голосом, римські старшини передавали війську накази.

(обратно) 163

В жидів закон це дозволяв, як доказує приклад Бооза.

(обратно) 164