Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

дописування, підробки підпису потерпілої особи; керівників фірми, агентства, контори та колективу загалом; фірми, установи, організації, які мають ділові та особисті відносини з фірмою, агентством, конторою;

• наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних злочином (слідова картина): порушення психіки, тілесні ушкодження різних ступенів, розлад здоров’я, повне фізичне виснаження, смерть потерпілої особи.

Обставини, які підлягають доказуванню, перелічені в ст. 64 КПК України.

Особливостями порушення кримінальної справи за цією категорією злочинів є те, що спочатку перевіряється інформація про злочинні дії, пов’язані з торгівлею людьми. Складнощі полягають у тому, що її перевірку необхідно здійснити за межами України, а це можливо зробити лише за згодою відповідної країни та фінансування цієї перевірки Україною. Не слід забувати і про те, що далеко не завжди інші країни бажають співпрацювати і подавати необхідну правову допомогу з цих питань.

Крім того, для порушення кримінальної справи по торгівлі людьми необхідно, щоб у проданих осіб було бажання сприяти слідству.

Що стосується тактики проведення першочергових і подальших окремих слідчих дій, то практичним працівникам необхідно цікавитися та узагальнювати досвід своїх колег в інших країнах і намагатися використовувати його з метою вирішення конкретних процесуальних і кримінальних питань.

До профілактичних дій слідчого слід віднести перевірку сумнівних оголошень про працевлаштування.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Аленин Ю. П, Тищенко В. В., Аркуша Л. И. Расследование тяжких преступлений. — Харьков: Одиссей, 2006. — 256 с.

2. Біленчук П. Д, Кофанов А. В, Сулява О. Ф. Балістика: Криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство. — К.: Bee Zone, 2003. — 384 с.

3. Дрьомін В. М, Туляков В. О., Орловська Н. А. Кримінологія. — Одеса: Юрид. л-ра, 2003. — 170 с.

4. Дубягин Ю. П., Дубягина О. П., Логвинов С. Г. Особенности методики расследования неочевидных убийств. — М.: Юрлитинформ, 2004. — 250 с.

5. Карпов Н. С. Криминалистическое изучение преступной деятельности, средств и методов борьбы с ней (данные эмпирических исследований). — К.: НАВСУ, 2004. — 218 с.

6. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

7. Мирошниченко Н. А., Козаченко О. В. Кримінально-правова боротьба з розповсюдженням наркоманії. — Одеса: Юрид. л-ра, 2005. — 160 с.

8. Холмс Пол. Найкращі зразки міжнародної практики боротьби з торгівлею людьми. — К.: МОМ, 2003. — 210 с.

9. Щур Б. В. Тактика нейтралізації протидії розслідуванню злочинів, вчинених організованими групами. — Х.: Гриф, 2005. — 176 с.

Розділ 7

Основи методики розслідування терористичних актів

7.1. Міжнародний тероризм: поняття, характеристика, види

7.1.1. Характеристика міжнародного тероризму

Слово “терор” походить від лат. terror, яке означає страх, жах. Аналогічне значення мають англійське слово terror та французьке terreur. Тероризм (франц. terrorisme, англ. terrorism) визначається як здійснення терору, діяльність і тактика терористів. У сучасній літературі існує понад сто визначень поняття “тероризм”. Але всі дослідники одностайні в думці, що тероризм являє собою специфічну форму насильства, яке спрямоване проти невинних людей. Відомий дослідник тероризму Б. Дженкінс (США) вважає, що погроза застосування насильства, індивідуальні акти насильства чи кампанія насильства, які породжують відчуття страху, можуть бути визначені як тероризм. Насильство із застосуванням зброї, не обмежене географічними рамками і жодними нормами, без чіткої лінії фронту, потайність у підготовці операцій, їхній несистематичний характер — все це дало підстави Б. Дженкінсу висунути тезу, згідно з якою тероризм — це новий вид війни. Зрозуміло, що ототожнювати війну і тероризм неможливо, але вони тісно пов’язані та інколи переходять одне в друге, свідченням чого є, наприклад, події у Чечні.

Англійський дослідник П. Уілкінс пише, що терор кардинально відрізняється від інших видів насильства не просто жорстокістю, а й вищим ступенем аморальності, нерозбірливістю в засобах і некерованістю.

Суверенна Україна поділяє глибоку стурбованість європейського та світового співтовариства з приводу розповсюдження міжнародної злочинності та тероризму і має твердий намір стати цивілізованою правовою державою, використовувати міжнародний досвід право охоронців у боротьбі з цими небезпечними явищами[39]. Це пов’язано з непередбаченістю наслідків і великою кількістю жертв після актів тероризму, порівняно високою ефективністю в досягненні терористами поставленої мети.

Міжнародний тероризм — це злочин, загальним об’єктом якого є міжнародні відносини. Під тероризмом розуміють акти насилля або погрози насиллям, мета яких — посіяти страх, спонукати до дій або утримання від них у потрібному терористам напрямі[40].

Терористичний акт завжди є актом насилля, агресії та має такі характеристики:

• насильницькі дії в різних формах і, як наслідок, вибір найефективніших форм для привернення уваги громадськості;

• сам терористичний акт спрямований проти особи або групи осіб;

• відсутність реальної можливості досягти поставленої мети, не вдаючись до насильницького акту.

Міжнародний тероризм слід розглядати, як багаторівневе правопорушення, коли заподіюється шкода міжнародним зв’язкам, що позначається на такому:

• функціонуванні системи дипломатичних зв’язків;

• забезпеченні суверенітету держави;

• забезпеченні права націй на самовизначення;

• забезпеченні спеціальної правосуб’єктності міжнародної міжурядової організації;

• забезпеченні прав і свобод людини;

• нормальному функціонуванні міжнародних наземних, повітряних і морських комунікацій.

До основних галузевих об’єктів тероризму належать:

• суверенітет держави;

• система дипломатичних зв’язків;

• системи міжнародних наземних, повітряних і морських комунікацій.

Проблема класифікації та кваліфікації терористичного акту вирішується на основі аналізу відмінностей у суб’єкті здійснення та об’єкті спрямованості з урахуванням ступеня його небезпечності для міжнародних відносин[41]. Визначальним моментом для кваліфікації теракту як міжнародного злочину є співвідношення його складу зі складом таких міжнародних злочинів, як злочини проти миру, військові злочини, проти людяності, геноцид, апартеїд.

Щодо терактів, які підпадають під дію міжнародного права, можна зробити такий висновок:

1) теракти можуть вчинювати як у мирний, так і в воєнний час;

2) треба розрізняти теракти за суб’єктом вчинення та об’єктом спрямованості:

за суб’єктом вчинення виокремлюють:

• теракти, вчинювані особами, які перебувають на службі та спеціально підготовлені для цієї мети — державний тероризм;

• теракти, вчинювані окремими індивідами чи групами осіб;

за об’єктом спрямованості вирізняють:

• теракти, вчинювані проти безпеки держави;

• теракти проти осіб;

• теракти проти власності держави або окремих фізичних чи юридичних осіб;

3) теракт підпадає під дію міжнародного права в силу:

• його вчинення суб’єктами міжнародного права;

• небезпеки для міжнародних відносин;

• наявності міжнародного елемента;

• зацікавленості держав унаслідок соціальної небезпеки того чи іншого виду тероризму.

Міжнародний елемент означає, що теракт вчинюється:

• на території однієї чи кількох держав або ж