Олександр Кваченко - Невідома планета, Олександр Кваченко

Втім, зрадіти я навіть не встиг. Хитра тварюка викрутилася, встромивши клинок у підлогу, вирівнявся. Я тільки встиг трохи відкотитися і встати, судомно стискаючи витягнуті ніж і клинок. Десь за завалом пролунав ще один вибух. Поглянемо, що я там вивчив за бази холодної зброї. І ми зійшлися.

— Ці тварюки вибухають. - відзвітував кіборг, десь пролунав ще один вибух. - Я пошкоджений, стався ще один обвал. 

Почав пропадати зв'язок.

Мені було не до цього, я все сприймав фоном. Удар. І я ледве встигаю відскочити вбік від клинка, що пролетів дуже близько. Удар. Мене вдавлює у стіну тунелю, а проклята залізяка знову намагається продавити щит. Вивертаюся, а кіборг заганяє в стіну свій клинок. Слава богу не в мене. Полегшено відзначаю я, спрямовуючи свою зброю до машини, що завмерла на мить, та намагається витягнути зі стіни свою зброю.

Ривок і мені виходить продавити та встромити йому в груди клинок, щось там заіскрило, і він смикнувся. Але не відступив, продовжуючи виконувати покладену на нього команду. Я відбіг на кілька метрів.

Вихопивши голкомет, почав стріляти в карателя, при цьому намагаючись потрапити в частину де замкнуло, але продовжуючи від нього відступати, пам'ятаючи, що вони вибухають. Хитра тварина швидко зрозуміла, що захисного поля немає і її слабку точку розстрілюють та постаралася прикритися, але було пізно. Дві чи три голки зачепили щось усередині, і він вибухнув. Мене відкинуло метрів на кілька метрів і знову стався обвал. Силове поле відключилося, а мене приклало об стіну.

— Блять.... - вилаявся я в слух і помітив як один з роботів «трупів» зреагував на мої слова і включився запис.

— А ти живучий, запускаю протоколи розгерметизації пасток.

— Заткнися. — і вистрілив у привалений «труп». Той сіпнувся і замовчав.

— Тех, ти мене чуєш. – викликав я його через зв'язок. – я живий, але тут прохід до тебе завалився.

— Пошкоджений…………. Відновлююсь. - зв'язок пропадав.

Десь у глибині складів пролунав приглушений вибух, потім другий і третій. Не подобається мені все це. Я піднявся перевірив стан бронескафандра та батареї. Погана справа, потрібно заряджатися, силове поле відключено.

— Тех я піду перевірю, у мене тут вибухи були. Як тільки з'ясую, прозвітую.

— Прийня…..то.... .......... ........ ежно ….ам.

Я пройшовся кількома кімнатами по лівій стороні коридору, порожньо, а потім завернув до складів. В одному з коридорів зустрів робота «трупа», що пересувався з рюкзаком на спині, я його пристрелив. Щось не сходиться, звідки тут цей збирач. Мабуть, забрав усе, що тут приховано і збирався на вихід. А отже, тут існує запасний прохід. Ось тільки де, зняв з нього рюкзак потім погляну! Він йшов у моєму напрямку, це означає що в протилежному боці є вихід. Заглянемо до складу, звідки він прийшов. Я відчинив двері й очманів. Вибухи, що відбувалися в глибині, зруйнували блоки, що захищають бункер від аномалій. І з однієї такої виповзали такі знайомі мені великі ящірки. Акуратно зачинив двері, але, на мою думку, мене помітили, далеко вдарив псі удар. Добіг до іншого боку складів, минаючи завал, а тут в одній кімнаті аномалія з лісом усередині, а в іншому складі схожа на планету, де ми добували корінь, за мембраною знайомі скелі. Запасного виходу ніде було помітно, або десь приховано. Повернувся до завалу, коридором луною віддавалися глухі удари, ящірки вперто ламали двері.

— Тех я спробую піти в аномалію, це котрий ліворуч від входу, ставитиму мітки. – звітував я. – Тут не має де тримати проти них оборону, йде натовп ящірок. Схоже, тут є десь запасний вихід, потрібен георадар. – скоромовкою видавав я. - Буду живий повернусь. Спасибі за все.

— Я зрозумів,............. ро.......щу ......хід і ч...............що не. ........піду .........ати.

— Прийнято. - я побіг.

Вже з'явилися перші ящірки. Ходу. Увімкнув поле і заскочив в аномалію, ззаду ляснуло близько п'яти псі ударів.