Тамара Крюкова - Зоряний лицар

були синами царів, королів або падишахів. Хлопчика, обдарованого магічною силою, у дитячому віці забирали на острів і впродовж років навчали мудрості, помірності й магічної майстерності. У двадцять один рік обранець проходив посвяту, ставав безсмертним і колишній верховний чарівник передавав йому свій посох.

Той фатальний рік був відзначений парадом планет. Це означало, що час верховного чарівника підходить до завершення, і на землі народився спадкоємець, якому маг повинен передати свою владу. У ніч, коли планети вишикувалися в ряд, астрономи й астрологи острова Гроз стежили за небесними світилами, щоб ті вказали, де шукати обранця. І знак був посланий. З неба впала зірка, потім друга й третя… Зоряний дощ розкреслив небесну баню золотими нитками, пролившись над однією з південних країн, розташованих на березі океану. У цей день у молодшої дружини султана народився хлопчик.

Малюк був здоровим і міцним, саме таким і повинен бути обранець. Султан зрадів, коли посланець острова Гроз повідомив про те, що його син обраний для великої місії. Така честь випадає небагатьом. Відповідно до встановленого ритуалу, у ніч народження нового місяця нянька повинна була покласти дитину в кошик і пустити по воді. Відтоді доля дитини була в руках провидіння. Смертні не мали права знати, як і коли хлопчика заберуть на острів.

Проте ніхто не надав значення тому, що пам’ятної зоряної ночі, в тій самій місцевості, у бідній рибацькій сім’ї теж народилася дитина. Новонароджений у родині — не завжди радість. Так було й цього разу. Сім’я рибалки й без того голодувала. Кому потрібна тринадцята дитина, до того ж дівчисько? Якби то хлопчик. Усе-таки син — це новий працівник у родині. А дочку годуй й рости — тільки для чужих людей старання. Куди не кинь, зайвий рот у сім’ї був ні до чого. Подумали бідняки, пожурилися й вирішили віддати дівчинку волі Усевишнього.

Рибалка поклав доньку в кошик і пішов уверх до річки. Відпустити кошик у море — однаково, що послати дитину на вірну смерть, а біля ріки багато народу трапляється. Якщо на те небесна воля, то дитину хтось-таки підбере й виховає, а коли дівчинка загине, виходить, так судилося.

Довго йшов рибалка й нарешті знайшов місце, яке видалося йому найкращим. Униз по ріці було багато поселень. Можливо, хто-небудь помітить крихітку й змилостивиться. Опустивши кошик на воду, він легенько підштовхнув його і пішов геть, жодного разу не озирнувшись. Він не був злою людиною, але мусив думати про те, як нагодувати інших дітей.

Рибалка й не підозрював, що незадовго до цього нянька принесла до ріки кошик із царською дитиною. Жінка пустила його по воді, і кошик поплив. Та от біда: варто було кошикові зникнути з очей, як він зачепився за корч. Вода заколисувала дитину, й немовля тихенько спало. Йому було невтямки, що в цей самий час води ріки швидко несуть іншу дитину назустріч долі.

Молодик тоненьким серпом зорів у небі. Річка, наче змія в срібній лусці, мерехтіла й звивалася поміж берегів. Дев’ять магів невідривно дивилися на водяні брижі, очікуючи дорого посланця. Нарешті вони побачили кошик. Він грайливо закрутився у вирі, а потім дбайливі хвилі вихопили його з потоку й викинули на пісок до ніг чарівників. У кошику спала гарна, смаглява дитина.

Маги з особливою пильністю готувалися до священного ритуалу. Вони мали передати немовляті частину своєї енергії й могутності, щоб потім кожен чарівник відчував у ньому частку себе й любив його, як свого власного сина. Верховний маг Агриппа підняв угору посох і гучним баритоном сказав:

— О, Космосу сили! Дитя перед вами, Його наділіте своїми дарами!

Ясне небо розпоров спалах блискавки. Від яскравого світла дитина прокинулася й розплющила великі, темні, як оливки, очі. Маги схилилися над кошиком. Маля заворушилося й обвело незнайомців поглядом, що здавався надзвичайно осмисленим для дитини, яка прожила лише кілька днів, а потім стало діловито вивільнятися з пелюшок. Випручавши рученята, воно залепетало щось своєю мовою. Чарівники радісно закивали. Перед ними, поза всякими сумнівами, був обраний.

Один за одним маги здіймали руки до небес, виголошуючи слова ритуалу й обдаровуючи дитину часткою своєї магічної сили:

— В природі подібне трапляється рідко: У спілці єдиній всі дев’ять планет На небі парадом шикуються чітко. Якщо ж народилось в цю ніч немовля — Земля здобула чаклунів короля. Зішліть же, планети, обраній дитині З космічних висот своє благословіння. Меркурій хай дасть жваву вдачу, кмітливість, Тямущість у справах і розум питливий. Красуня Венера навчить хай любові До всього живого