Артур Чарльз Кларк - Друга одіссея

розповів своїм слухачам, як в’язниця та заслання допомагали його творчості; чимало шедеврів наукової думки не народилися б поза стінами камер, лише на віддалі від спокус світу вони здобули шанс на життя. З таких ситуацій найзначнішим досягненням людського інтелекту були «Математичні засади натуральної філософії», написані Ньютоном під час самоізоляції в охопленому чумою Лондоні. Таке порівняння ніхто не наважився б назвати нескромним — з тих років у Горькому брали початок не лише нові теорії розуміння структури матерії та походження Всесвіту, а й концепція управління плазмою, яка дала змогу використовувати термоядерну енергію. Сам двигун, хоча й набув найбільшого розголосу, став лише побічним продуктом цього дивовижного інтелектуального спалаху. Трагедія полягала в тому, що такі успіхи були викликані несправедливістю; одного дня, можливо, людство навчиться цивілізованіше розв’язувати свої проблеми.

До того часу, як вони покидали відсік, Флойд дізнався про двигун Сахарова все, що хотів знати чи сподіватися запам’ятати. Він був добре обізнаний з його базовими принципами — використання імпульсної термоядерної енергії для нагрівання і виштовхування майже будь-якого пального. Найкращі результати дістали, використовуючи як робочу рідину чистий водень, але водень надто громіздкий і його важко зберігати протягом тривалого часу. Тож прийнятними альтернативами стали метан і аміак; можна було застосовувати навіть воду, але з набагато меншою ефективністю.

Проектувальники «Леонова» пішли на компроміс: гігантські баки рідкого водню мали забезпечити початковий імпульс, коли корабель набиратиме необхідну швидкість, щоб досягти Юпітера. У пункті ж призначення аміак мав використовуватися для гальмування, стикувальних маневрів і повернення назад на Землю.

Такою видавалася теорія, перевірена багато разів у безкінечних тестах і комп’ютерних симуляціях. Утім, як добре свідчила доля горопашного «Діскавері», усі людські плани неодмінно випробовувалися на міцність Природою і Долею, чи, як дехто волів висловлюватися, силами Всесвіту.

— Тож ви, докторе Флойде, — промовив владний жіночий голос, перервавши пояснення принципів магнітодинамічного зворотного зв’язку, яким захопився Василій. — Чому ви не доповіли мені?

Флойд обережно обернувся навколо своєї осі, притримуючи себе однією рукою. Він побачив масивну дорідну постать, одягнену в уніформу цікавого крою з десятками кишень і мішечків. Виникало таке враження, що це кулеметник, загорнутий у набоєві стрічки.

— Приємно знову зустрітися з вами, докторе. Мене все одно оглядатимуть? Я сподівався, що ви отримали мою медичну картку з Г’юстона.

— Ви думаєте, я повірю вашим дурним ветеринарам! Я не довірила б їм і ящур діагностувати!

Флойд прекрасно знав про взаємну повагу між Катериною Руденко й медичним центром Оліна Тіґа, хай навіть широка усмішка лікарки не применшувала серйозність її слів. Вона помітила його відверто зацікавлений погляд і гордо помацала лямки навколо своєї опасистої талії.

— Звичайна лікарська валіза не надто практична в умовах невагомості: речі випливають звідти й їх ніколи не знайдеш на місці, коли вони потрібні. Я сама розробила дизайн цієї штуки, тут повний хірургічний набір. Із цим я можу не сходячи з місця вирізати апендикс або прийняти пологи.

— Сподіваюся, хоч пологів тут не буде.

— Ха! Гарний лікар має бути готовим до всього.

«Який контраст, — подумав Флойд, — між капітаном Орловою і лікаркою — чи її треба називати за званням — головний лікар? — Руденко. Капітан мала грацію й витонченість прими-балерини, а лікарка могла б уособлювати прототип Матері-Росії — міцна статура, широке селянське обличчя, хіба що бракує хустки на плечах, щоб доповнити картину. «Зовнішність оманлива. Не дай себе обдурити, — подумав Флойд, — ця жінка врятувала з десяток астронавтів під час стикувальної аварії Комарова, а у вільний час вона вдосконалює космічну медицину. Нам дуже пощастило, що Катерина Руденко летить на «Леонові».

— А тепер, докторе Флойде, скажу я вам, ви матимете ще досить часу, щоб дослідити наш маленький корабель. Мої колеги надто ґречні, щоб у цьому зізнатись, але в них багато роботи, а ви лише плутаєтеся під ногами. Я хотіла би бути біля вас — усіх трьох — без поспіху. Тоді ми принаймні мали б менше причин хвилюватися.

— Я боявся цього, але розумію вашу думку. Я готовий розпочати обстеження, щойно ви будете готові. Ходімо.

Корабельний шпиталь був вельми просторий і вмішував операційний стіл, два велосипеди-тренажери, кілька шаф з обладнанням і рентгенівський апарат. Доки лікар Руденко робила побіжний огляд, вона раптом запитала:

— Не знаєте, що то за маленький золотий циліндр, який доктор Чандра носить на ланцюжку на шиї? То якийсь пристрій зв’язку? Він відмовився його знімати. Той Чандра настільки сором’язливий, що взагалі не хотів роздягатися.

Флойд не зміг стримати усмішку; неважко було уявити реакцію скромного індійця на цю напористу пані.

— Це лінгам.

— Що?

— Ви лікар, то мали б його впізнати. Символ чоловічої плодючості.

— Звичайно, дури дурку. Він що практикує індуїзм? Трохи запізно просити нас улаштувати для нього суто вегетаріанське меню.

— Не хвилюйтеся, ми не послали б таку людину, завчасно не попередивши. Крім того, що Чандра зовсім не вживає алкоголю, він не любить нічого, крім комп’ютерів. Якось він розповів мені, що його дід був священнослужителем у Бенаресі й дав йому той лінгам; амулет залишався в родині протягом кількох поколінь.

Флойд здивувався, бо реакція Руденко виявилася не такою негативною, як він очікував, а швидше нетипово замисленою.

— Я розумію його почуття. Моя бабуся колись передала мені ікону. Шістнадцяте століття. Я хотіла взяти її з собою в подорож, але вона важить п’ять кілограмів…

Лікарка раптово скинула з себе задуму й повернулася до справи, вона зробила Флойду кілька безболісних заштриків пістолетом для підшкірних ін’єкцій і сказала йому повернутися, щойно він відчує себе сонним. А це, запевнила вона, станеться менше ніж за дві години.

— Тим часом відпочивайте, — наказала вона. — На цьому рівні в нас є спостережний пункт — Станція D.6. Чому б вам не піти туди?

Це здавалося гарною ідеєю, і Флойд слухняно поплив туди; така покірність доктора здивувала б його друзів. Лікар Руденко глянула на годинник, продиктувала коротке повідомлення у голосовий записник і виставила будильник на тридцять хвилин уперед.

Досягши спостережного пункту D.6, Флойд застав там Чандру й Керноу. Вони глянули на нього, немов не пізнаючи, а відтак знову повернулися до захопливого видовища ззовні. Флойд помітив, що Чандра насправді не насолоджується краєвидом. Йому злипаються очі.

В ілюмінаторі зависла геть зовсім незнайома планета, що виблискувала бірюзою і сліпучо-білим. «Як дивно, — подумав собі Флойд. — Що це сталося із Землею? І чому його не дивує, що він її не впізнає! Усе догори дриґом! Яка катастрофа, він заплакав, жаліючи всіх тих бідних людей, що падають у космос…

Флойд заледве помітив, як два члени команди забрали нерухоме тіло