Ірина Сергіївна Потаніна - Ну чисто янгол!

почали про нього думати, і ось у нас він теж організувався. «Міс Чарівність» називається!

— Здорово! — я пожвавішала. — Разом готуватимемось! Від вашого поселення хто бере участь?

— Ти, — дуже серйозно повідомила Ангеліна.

— Жартуєш? — обережно поцікавилась я, хоча вже передчувала відповідь.

— Анітрішечки. Ти мусиш мені допомогти!

— Цікаво, чого це я мушу? Це ж не я твій янгол-охоронець, а ти мій…

— Значить, усе пропало, — тяжко зітхнула моя Ангеліна та похилила голову. Здається, вона справді дуже засмутилася.

— Зажди-но, — звісно, я не могла цього так залишити. — Поясни до пуття, в чому полягає моя допомога?

Ангеліна почала свою розповідь:

— Пам’ятаєш, як ти витягла Тамару Крючкову просто з-під носа в машини? Ото ж. Це я тебе вчасно напоумила. Начебто, все гаразд. Але уяви собі: янгол-охоронець Крючкової вирішив, що він тепер переді мною в боргу.

— Кошмар! — щиро поспівчувала я. — Коли Крючкова вважає себе в боргу перед кимось, це досить обтяжливо… Її янгол-охоронець такий самий?

— Гірший! — зітхнула моя Ангеліна. — Розумієш, нещодавно він вирішив віддати цей борг. Причому без попередження. Просто-напросто висунув мою кандидатуру на участь у всесвітньому конкурсі «Міс Чарівність»! Чомусь вирішив, що мені це сподобається! — тут Ангеліна глянула на мене дуже суворо. — Тамарчин янгол, до речі, каже, що взяв бажання щодо участі в такому конкурсі звідкілясь із твоїх думок! Думай головою, коли думаєш, будь ласка!

— Із моїх? Та я ніколи… Та мені… Та я… Втім… Ну… — я все-таки згадала, що винна. — Я справді подумала таке. І треба ж було Крючковському янголу читати мої думки саме тоді…

— Щодо викидання різних штук у найневідповідніші моменти Ангеліна Крючкова у нас великий фахівець, — похмуро гмикнула моя Ангеліна, і я остаточно впевнилася, що всі янголи схожі на своїх підопічних. — Отож, — розповідь тим часом тривала, — Ангеліна Крючкова не тільки висунула мою кандидатуру, а й переконала всіх, щоб її прийняли. А журі, напевно, згарячу, не з’ясувавши що до чого, взяло та й вибрало мене у фіналістки. І як наслідок я нині — одна з шести претенденток на корону. І це жахливо! Я так хвилююся! Я й двох слів не зможу стулити докупи, розуміючи, що на мене дивиться всенький світ! Піди на конкурс замість мене!

— Але я теж хвилюватимусь, — намагалась я догукатися до решток здорового глузду.

— Чому? Твій же світ на тебе не дивитиметься. А що тобі до чужого? Один раз у ньому з’явишся, потім повернешся сюди й усе забудеш. Ну будь ласка! Я не можу відмовитися від участі — список уже затверджено наймогутнішими нашими істотами… Врятуй мене від ганьби!

— Але якщо я програю?

— Якщо? — Ангеліна раптом зареготала. — Якщо?! Ой, ну ти даєш! Звичайно, програєш! Я ж не прошу тебе вигравати, я просто хочу, щоб ти просто пережила всі ці муки замість мене…

— А що потрібно буде робити?

— О, це тобі розповість янгол Крючкова. Вона взялася готувати мене до конкурсу. Точніше, тебе. Це, до речі, вона запропонувала замінити мене на тебе. Надивилась, як хоробро ти взялася до Тамариної підготовки, й вирішила, що ти куди придатніша подвиги вершити. Ти ж погодишся, правда?

Я спробувала заспокоїтися та прийняти рішення, поки ще ніби при здоровому розумі. Але дві діаметрально протилежні точки зору розшарпували мене, штовхаючи з боку на бік.

«Погоджуйся! Коли ще тобі вдасться побувати в такому незвичайному світі! Коли ще зможеш випробувати себе як Міс?!» — повторювала одна.

Інша розважливо застерігала від можливих неприємностей.

— А я за тебе завтра контрольну по хімії напишу! І генералку в квартирі зроблю. Повернешся до свого світу, а в тебе всі важливі справи на тиждень наперед пороблено… — спокушала Ангеліна.

— Ну, не знаю. А скільки часу все це займе?

— На підготовку до конкурсу в нас рівно доба. Лише одна доба! — зітхнула Ангеліна.

Загалом, почасти з цікавості, почасти через те, що відсутня я буду недовго й ніхто цього не помітить… Ну й, звичайно, через контрольну з хімії… Я погодилася. І стала учасницею конкурсу «Міс Чарівність» у Світі Фантазій. Подумати тільки!

Тільки подумати, й по всьому

Для початку Ангеліна вирішила причепуритися, точніше зажадала, щоб я дала їй лад:

— Так! Зараз мотнуся назад до свого світу й повернуся, щойно тільки, ти знову зазирнеш у дзеркало та мене запросиш. Тільки, благаю, не витворяй зі своєю зовнішністю нічого кримінального. Краще взагалі нічого не витворяй. Просто подивися на своє відображення і все… — Ангеліна насупилася, начебто згадала щось неприємне. — Руки тобі зв’язати, чи що, перш ніж до дзеркала підпускати?

Схоже, мій янгол-охоронець чудово знав, що ледь я вгледжу своє відображення, не зможу втриматися від спокуси що-небудь поправити. У найкращому разі починаю підбивати зачіску або вирівнювати комір сорочки, в гіршому — соромно зізнатися — розколупую до крові шкіру, намагаючись вичавити невеличкі чорні цяточки, що нахабно пообсідали крила мого носа. Головне, знаю ж: до добра таке не доводить, але нічого не можу з собою вдіяти, руки так і тягнуться до обличчя.

— А без дзеркала ніяк не можна? — вирішила я спробувати вберегти себе від спокуси.

— Можна, але це набагато довше. Півгодини тільки силу на відкриття порталу між світами збиратиму.