Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

тішить як свідчення реальності й багатства того внутрішнього світу, в існування якого і я заанґажований.

Я довго не писав — прошу не думати, що забув. Я хотів написати, вже надсилаючи свою книжку, на появу якої чекаю від серпня[41]. Вона з'явиться друком у видавництві «Rój»[42], де мені надали кращі умови, ніж у Кракові. Завдяки цій книжці я здобув чимало повсюдних виявів зичливості до мене — насамперед я завдячую їй дружбою з п. Зоф'єю Налковською[43].

Я не забуду, що Ви були першим, хто її полюбив. Прошу низько вклонитися від мене ВПані[44] Дружині Професора і сердечно привітати Ґражинку[45]. Додаю вирази поваги і сердечні вітання.

Бруно Шульц

5

Вельмишановний Пане Професоре!

Дуже сердечно дякую ВПану Професорові за книжку[46]. Я не сподівався такого потужного тому, тішуся і з правдивою приємністю засяду за читання.

У пані Н.[47] у Варшаві я знайшов том Ваших поезій[48] між тими книжками, які п. Н. приготувала собі як найближче домашнє завдання для лектури. У моїй присутності вона також перечитала кілька перших віршів, які її дуже зацікавили. Вона особливо виокремила Тишу на столі та Халат у словах, повних схвалення й симпатії. Я вважав у ту мить за належне розкрити інкогніто, чим вона дуже здивувалася й зацікавилася. Коли подальшому читанню перешкодив візит п. Ординського[49], вона запевнила, що повернеться до цього тому. Здається, що вона вже чула щось про ВПана від Віткевича[50], який нещодавно її відвідав.

У найближчий час п. Н. виїжджає до Закопаного на весь сезон. Мене б дуже зацікавило, якби ви особисто зустрілися, і та інтелектуальна драма, яка б розвинулася із зіткнення двох таких умів.

Очікую з дня на день виходу моєї книжки, з чим «Rój» зволікає від серпня. Але, у зв'язку з тим, що вона вже перебуває у друкарні, сподіваюся, що, однак, вийде.

Дуже сердечно вітаю і додаю найнижчі уклони для ВПані Дружини Професора та Ґражинки.

Бруно Шульц

Дрогобич, 24 XI 1933

До Арнольда Шпета[51]

6

Вельмишановний, Дорогий Пане!

Ваш лист розбурхав у мені наймиліші спогади. Як же то я міг би не пам'ятати Вас і наших милих розмов у Кудовій![52] Дякую Вам сердечно, що написали. Мене зворушує Ваша енергійна участь у долі моєї книжки[53] і те, що Ви так тішитеся її успіхом. Той успіх став для мене істотною та радісною несподіванкою. Я вважав її мало не езотеричним твором, і в тому мені підтакували знайомі, котрі читали її в рукописі. Тим часом кількість «утаємничених» і «допущених» виявилася значною. На жаль, книжки мої вже давно розійшлися, найближчі джерела розібрали мій запас, і я не можу навіть дозволити собі ту приємність, щоб надіслати Вам авторський примірник.

Чи Ви її читали? Чи вона Вам сподобалася? З наших бесід я пам'ятаю тільки загальну атмосферу — зміст вивітрився мені з пам'яті. Я з великим задоволенням скористаюся Вашим люб'язним запрошенням і відвідаю Вас — щоб через 11 років продовжити перервану розмову.

Мені соромно, що я нічого не знаю про Вашу літературну творчість. Нещодавно я чув про якийсь Ваш чудовий, майстерний переклад, чи, може, оригінальній твір. Мені соромно, що я не тільки не читав, а й навіть не знаю, про що йшлося. Не смію напрошуватися на примірник, коли сам виявився таким забудькуватим.

Прошу Вас і надалі не забувати про мене та сердечно тисну руку.

Бруно Шульц

Дрогобич, 13 III 1934

Флоріянська, 10

7

Шановний і Дорогий Пане!

Ви далебі втішили мене доказом своєї пам'яті й тим красним, хоча й несподіваним дарунком. Коли Ви встигли зробити цей досконалий переклад? Який вражаючий обсяг праці, які поклади творчого elan'у[54] й натхнення! Ви далебі красно прислужилися польській літературі, посприявши засвоєнню в чудовому перекладі такої серйозної добірки творів Демеля[55].

Я не знав того поета в оригіналі й, читаючи Ваш переклад, зовсім не мав враження, що то переклад, таким він пульсує натхненням, природністю й автентичністю. Я ще не перечитав усього тому, лише запустив зонди в кількох місцях, наштовхуючись повсюди на щиру поетичну стихію. Я не знаюся на поезії, ніколи не написав жодного вірша, висловлюю лише судження приватного її споживача.

Якби я мав подібний до Вашого дар транспонування поезії, то наважився б зробити те, про що давно мрію, як про практично недосяжну річ: переклад P.M. Рільке[56], котрого люблю понад усіх поетів. А як Ви ставитеся до того чудового поета? Чи знайомі Вам його Neue Gedichte, або Buch der Bilder?

Сердечно Вас вітаю до [sic!] цієї книжки, яку, сподіваюся, спіткає заслужене визнання.

Ваші коментарі стосовно моєї книжки[57], хоча й постали внаслідок побіжного ознайомлення з нею — дуже тонкі й проникливі. Кілька тих Ваших слів про неї овіяли мене довірливим подихом розуміння та близькості. Так воно є, Ви належите до нечисленної громади властивих читачів цієї книжки.

Далебі мені соромно, що я не можу віддячитися Вам пересиланням книжки, усі примірники якої нещодавно мені розійшлися, а від видавця ніяк не можу допроситися кількох додаткових. Напишу йому ще раз. Цікаво, якою буде Ваша оцінка всього твору.

Кожна звістка від Вас є для мене надзвичайно милим нагадуванням про давні часи. Ми Вас часто згадуємо разом зі спільною нашою знайомою, яка випадково тут опинилася, — п. Юзефиною Шелінською з Янова[58], котра говорить про Вас зі справжнім сентиментом.

Зрозуміло, що будучи у Львові, я не відмовлю собі у приємності відвідати Вас, чим наперед тішуся.

Просив мене передати уклінні вітання Д-р. Мантель[59], германіст тутешньої гімназії.

Ще раз сердечно дякую за пам'ять і переказую вирази поваги та найсердечніше вітання.

Бруно Шульц

Дрогобич, 10 VI 1934

8

Шановний і Дорогий Пане!

Дуже дякую за присланий мені чудовий, по-справжньому майстерний переклад[60]. Я поки що прочитав лише кілька віршів, бо дуже в цю мить заклопотаний перед від'їздом до Варшави. Що стосується рецензії на ці вірші, то мушу зізнатися, що дуже мало знаюся на поезії, і то була би, мабуть, узурпація, якби я наважився про це писати. В кожному разі, мені було б важко опублікувати її у «Wiadomościach», позаяк там кожен має власний відділ, а я займаюся іноземною прозою (переклади романів). Зрештою, побачимо після прочитання цілої книжки.

Я давно з Вами, Пане Професоре, не бачився, ще з Кудової[61], і кожна листовна зустріч із Вами нагадує