Роджер Желязни - Знак Єдинорога

тобі свою підтримку, що я зроблю з великою охотою. Я сів у літак і, провалитися мені на цьому місці, якщо трохи пізніше туди не влізла та ж шістка і не полетіла разом зі мною. Це що, почесний ескорт Корвіна? — Подумав я. Ну їх, ці припущення… В аеропорту я випередив їх і помчав до Флори. Потім я повів себе так, ніби ні про що не здогадуюся, щоб побачити, як поведешся ти. Коли ж ти допоміг мені розправитися з цими типами, я просто отетерів. Ти і правда нічого не знаєш, чи вирішив пожертвувати кількома солдатами, щоб я ні про що не здогадався? Гаразд, — вирішив я, — мені нічого не відомо, поки що я твій союзник, а там побачимо, що в тебе на умі. Коли ти розіграв комедію, щоб приховати втрату пам'яті, я все прийняв за чисту монету. Коли ж я дізнався правду, було вже надто пізно. Ми були на шляху до Рембо, і ти нічого не зрозумів з моєї розповіді. Після коронації Еріка я нічого не збирався йому розповідати. Я був його бранцем і не бажав йому нічого доброго. Мені навіть спало на думку, що коли-небудь ці відомості можуть дати мені що-небудь. Наприклад, свободу, якщо ця загроза здійсниться. Що стосується Бранда, то хто б мені повірив? А якби й повірили, ніхто крім мене не знав дорогу в це Відображення. Як ти думаєш, звільнив би мене Ерік з цієї причини? Та він розсміявся б і сказав, щоб я вигадав що-небудь розумніше. Від Бранда більше нічого не було. Ні для мене, ні для інших. Всі шанси були за те, що він загинув. Так я вважаю. Ось вся історія. Думай сам, що все це значить…

2

Я уважно дивився на Рендома і згадував про те, як чудово він грав у карти. По його обличчю неможливо було зрозуміти, бреше він чи говорить правду, або півправду. З таким же успіхом і я міг би розглядати Бубнового валета. Адже прекрасний штришок! В оповіданні Рендома було достатньо саме таких деталей, і це додавало йому правдоподібність.

— Як говорили Едіп, Гамлет, Лір і всі інші: «Шкода, що я не знав цього раніше», — сказав я.

— Раніше в цьому не було необхідності, — відповів Рендом.

— Твоя правда, — погодився я. — Шкода тільки, що твоя розповідь не тільки нічого не пояснює, але й ще більше заплутує справу. От вже не думав, що це можливо! Отже, — до підніжжя Колвіра веде Чорна Дорога. Вона проходить через Відображення і по ній в Амбер пре всяка чортівня. Ми не знаємо, які сили стоять за цим, але очевидно, що вони злі і стають все сильніше. Мені давно здається, що в цьому є і моя вина, тому що все це пов'язано з моїм прокляттям. Так, я прокляв вас! Але прокляття прокляттям, а все зводиться врешті-решт до чогось відчутного, реального, з чим треба боротися. Чим ми і займаємося. Але весь тиждень мене мучить одне питання: при чому тут Дара? Хто вона насправді? Або що вона? Чому вона так рвалася в Лабіринт? Як їй вдалося пройти його? І ця її остання загроза: «Амбер загине», — заявила вона. І все це відбулося одночасно з нападом з Чорної Дороги. Якщо це не збіг, а частини одного плану, все вказує на те, що в Амбері завівся зрадник. Смерть Каїна, записки… Або хтось тут допомагає зовнішньому ворогу, або сам стоїть за цим. А тепер через хлопця з довгими руками все це пов'язується зі зникненням Бранда. — Я штовхнув труп ногою. — Дуже схоже, що смерть або зникнення батька — теж частина того ж плану. Якщо це так, то ми маємо справу з величезною змовою, всі деталі якого, одна за одною, продумувалися роками, а може і сотнями років.

Рендом понишпорив у буфеті, що стояв у кутку, витягнув пляшку і два кубки. Потім він наповнив їх, подав один кубок мені і повернувся у своє крісло. Ми мовчки випили за марні зусилля.

— Ну що ж, — почав він, — змови у нас — улюблена розвага, а часу у всіх було предостатньо. Ми обоє молоді і не пам'ятаємо братів Озріка і Фінндо, які віддали життя за Амбер. Однак, після розмов з Бенедиктом у мене склалося враження, що…

— Точно, — продовжив я, — що вони так серйозно задумалися про трон, що їх геройська смерть за Амбер стала необхідною. Про це я теж чув. Правда це чи ні, цього ми ніколи не дізнаємося. Не сумніваюся, що щось в цьому роді вже намагалися провернути. Майже всі ми здатні на таке. Але хто саме? Поки ми цього не дізнаємося, ми в невигідному становищі. Будь-який удар, нанесений нами по зовнішньому ворогу, швидше за все відсіче лише одну голову дракона. Давай, викладай свою ідею.

— Корвін, — вимовив він, — чесно кажучи, під це можна підвести кожного, і мене в тому числі: життя на положенні бранця і все таке інше. Ну справді, це ж прекрасне прикриття! Я б отримав колосальне задоволення, прикидаючись безпорадним, смикати за мотузки, примушуючи танцювати інших під свою дудочку. Як і будь-який інший. У кожного з нас є свої мотиви, свої амбіції. І за всі ці роки у нас було достатньо часу і можливостей, щоб закласти фундамент. Ні! Шукати винуватця таким способом — справа марна. У цю категорію потрапляють всі. Давай краще подумаємо, що крім мотивів і можливостей має відрізняти таку особистість. По-моєму, потрібно подумати про те, якими методами він діє.

— Добре, починай.

— Хтось із нас знає про Відображення більше за інших — що, де, як і чому. У нього є союзники, яких він придбав десь далеко. Все це він направив проти Амбера. Йдемо далі. По зовнішньому вигляді людини не скажеш, що він знає про Відображення. Але давай подумаємо, де він усього цього навчився? Можливо, він просто наткнувся на щось де-небудь в Відображеннях? Або він весь час вчився, поки Дворкін був ще живий і охоче давав уроки?

Я втупився в свій кубок. Дуже може бути, що Дворкін і зараз живий! Він допоміг мені врятуватися з підземель Амбера — коли це було? Я нікому не розповідав про це. І не збирався розповідати. По-перше, Дворкін був божевільний — за це батько і запроторив його до в'язниці. По-друге — володарював над силами, яких я не розумів, і тому міг бути дуже небезпечний. Але з іншого боку, для того, щоб