Love - "Між рядками поглядів", Love

Розділ 10: “Коли минуле стукає в двері

Світ став іншим. Не тому, що він змінився — змінилася вона.

Аліна сиділа в залі столичного молодіжного форуму. Вона пройшла конкурс і отримала можливість виступити зі своєю мотиваційною історією перед сотнями слухачів. Ще рік тому вона б не повірила в це. Вона б навіть не наважилась мріяти так голосно.

Перед виступом їй стало страшно. Долоні спітніли, серце билося, як під час контрольної, коли нічого не вивчено. Та потім вона згадала себе колишню — ту, яку не бачили, над якою сміялись, яку зневажали. І ту, яку зараз аплодують. І страх поступився місцем силі.

— Мене звати Аліна. І я була невидимою. Але в якийсь момент я вирішила: якщо мене не чують — я зроблю так, щоб мене не могли ігнорувати.

Її голос тремтів, але в кожному слові була правда. І ця правда розривала тишу.

Після виступу підходили люди — дякували, обіймали, питали поради. Але був один погляд, який Аліна відчула перш, ніж побачила. Він стояв осторонь, але очі говорили все.

— Данило...

Він не одразу заговорив. Підійшов повільно. Інший. Не та зірка, яку вона знала — а хлопець, який щось втратив.

— Я слухав тебе... — сказав тихо. — І все всередині перевернулося.

— Що саме?

— Я. Я зрозумів, як мало тебе знав. І як сильно шкодую, що сміявся разом з усіма.

Вона мовчала. У цьому мовчанні не було болю — лише тиша, яка дає можливість подумати.

— Я не чекаю, що ти пробачиш, — додав він. — Просто хотів сказати... ти неймовірна.

Аліна подивилася на нього — і більше не шукала в його очах підтвердження своєї цінності.

— Дякую. Але найважливіше — я тепер це знаю й без твоїх слів.

Вона розвернулась і пішла — з посмішкою. А він залишився з тими словами, які колись були б для неї найважливішими. Тепер — просто спогадом.

---
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍