Юрій Миколайович Щербак - Час смертохристів. Міражі 2077

тремтінням фюзеляжу. Паспорт, гроші і геджет він переніс до кишень нового вбрання: кишень було вдосталь, багато з них — невідомого призначення.

Бланшар теж був задоволений — не кожен офіцер Конфедерації може мати хоч і дешевий, але шикарний костюм з Білого дому з золотою літерою «V» на лівій нагрудній кишені. Це була вигідна оборудка, бо офіцерський камуфляж йому дістався задарма: Бланшар узяв його у приміщенні, де складали речі померлих пацієнтів госпіталю.

Честолюбство розпирало Бланшара, який вирішив негайно податися до кабіни пілотів, щоб похизуватися перед ними обновою. Його друзі-пілоти впевнено вели старенький «Ланкастер-27» від берегів Лабрадору до узбережжя Гренландії. Пілоти якраз пили гарячу каву — в кабіні знайшлося місце для кавоварки. Запах кави «еспресо» викликав у Бланшара додаткову хвилю ентузіазму. Він похвастався своїм новим, президентським вбранням і, щоб догодити пілотам, які поділилися з ним кавою і хрусткими теплими круасанами, запропонував показати їм новйй порнофільм, життєва енергія якого мала стимулювати ветеранів військово-транспортної авіації. Він витягнув з кобури пістолета, яку почепив на правий бік, маленький диск з найновішим витвором кіномистецтва Каліфорнії.

Бланшара пілоти зустріли привітно. Знали, що цей SHUFFLER є неперевершеним майстром сороміцьких анекдотів і видатним фінансовим посередником, який під час недовгих зупинок «Кульгавого Дракона» на базах Конфедерації, розсіяних по всьому світі, міг забезпечити найкращий обмінний курс амеро на глобо, юані чи рупії. Таланти Бланшара високо цінувалися не тільки серед літунів, але й у командах хірургів і медсестер, що регулярно змінювалися на борту.

Стояв сонячний день, європейська пітьма була ще попереду, і океан під літаком розсипався на тисячі блищиків, які пригасали на мить коли по них стрімко ковзала тінь «Кульгавого Дракона».

12.

Госпітальний літак «Ланкастер-27» під назвою «Одноокий Дракон», набитий пораненими в бейрутській операції, повертався до Конфедерації, прокладаючи звичний курс від узбережжя Гренландії до Лабрадору. Він посувався у верхньому ешелоні на висоті 10 000 футів над поверхнею океану. Хірурги в операційних працювали з повним навантаженням, незважаючи на легку турбулентність, спричинену холодним полярним вітром, що віяв назустріч літаку з берегів Канади. Стогони і лайки чулися у госпітальних приміщеннях, де лежали ті, які ще кілька днів тому були сильними й тренованими чоловіками й жінками, а сьогодні перетворилися на скалічених, безногих і безруких інвалідів, які ще не збагнули, що можуть ось-ось померти, а в кращому випадку будуть викинуті з життя на смітник, як розтрощені на дорогах, понівечені автомобілі. Медсестри не шкодували наркотиків, щоб применшити страждання вояків. Військовий капелан стомився від біганини по відділеннях госпіталю, відпускаючи гріхи й даючи останнє причастя вмираючим. Тіла померлих переносили до спеціальної платформи, на якій спускали їх у пластикових пакетах до холодильного нижнього відсіку — царства мертвих.

Перший пілот «Одноокого Дракона» знав, що через сто п'ятдесят миль маршрут його літака перетнеться з маршрутом «Кульгавого Дракона», який прямував до Європи: можливо, при такій погоді вдасться згори візуально побачити силует «Кульгавого», другим пілотом якого служив брат капітана «Одноокого». Коли «Одноокий» досягнув точки перетину з «Кульгавим», перший пілот «Одноокого», який уже рік, як не бачив свого молодшого брата, порушив правила радіомовчання і натиснув кнопку переговорного пристрою:

— Хелло, тут Ванкувер-один. Як мене чуете?

«Кульгавий Дракон» (Ванкувер-2) зберігав мовчання, хоча сигнал був почутий.

— Джеррі, говорить Сем. У мене все гаразд. Скучив за тобою. Після цього рейсу йду у відпустку. Почекаю, коли ти повернешся... Люблю тебе, братику. Кінець зв'язку.

Брат мовчав, бо командир літака підняв кулак, погрожуючи другому пілоту. Командир не любив порушувати накази.

Перший пілот «Одноокого Дракона» ще блаженно посміхався, уявивши, яку радість справив братові, коли страшний тріск пробіг уздовж флюзеляжа, ніби консервним ножем розпанахали банку шпротів. Уламки крил, розпечені двигуни, медичне обладнання, трупи в чорних мішках і тіла поранених полетіли в океан; хірурги в зелених шапочках, масках і халатах, медсестри в жовтих комбінезонах і пілоти у синій уніформі летіли, розсипаючись віялом, як ангели, скинуті розгніваним Богом з неба, перетворюючись на важкі мішки з цементом, що розбивалися об бетонну поверхню океану, наче комахи при зіткненні з вітровим склом швидкісного автомобіля.

«Кульгавий Дракон», який не виказав своєї присутності у небі над Атлантикою, встиг відлетіти на кілька десятків миль від місця падіння уламків літаючого госпіталю. У кабіні пілотів панувала атмосфера легкої ейфорії — тишу переривали пристрасні зойки героїв порнофільму.

— Ми завжди з ним разом відпочивали. На Вікторії, — мрійливо мовив другий пілот «Кульгавого Дракона». — Повернуся — одразу піду у відпустку. Він обіцяв почекати.

Перший пілот і Бланшар не реагували, зосереджено вдивляючись в екран, де сюжет наближався до фінального оргазму. Бланшар, охоплений солодкими мріями, згадав, що в цій зміні до Європи летить старша сестра Моніка Гароді з Монреалю, фантазії якої перевершували примітивні ситуації фільму. Треба буде її пошукати.

...Винищувач-бомбардувальник F-160 майора ВПС Діка Стрінберга — найкращого аса Конфедерації на прізвисько «Літаючий пастор», бо й справді був пастором церкви Караючої Десниці Бога, з шаленою швидкістю, скинувши вагу трьох ракет, піднявся на висоту 90 000 футів, наче вершник Апокаліпсису. Чорний, сплющений, як складаний ніж, літак переможно ширяв над планетою, вкритою темноводдям океану і оголеним, без крихти криги, силуетом Гренландії.

Дік Стрінберг набрав код таємного каналу зв'язку з маршалом авіації Алексом Джозефом і коротко відрапортував:

— Сер, завдання виконано.

У відповідь почув дзвінкий, майже хлоп'ячий голос маршала:

— Поздоровляю, підполковнику. Добра робота.

F-160 ліг на зворотний курс до бази імені генерала У. Кларка.

13.

Гайдук порпався у шухляді, де лежав стос старих зачитаних еротичних журналів, китайських військових видань, європейських — німецькою і французькою мовами — економічних оглядів і довідників GSO (Global Security Organization), і врешті-решт надибав російський журнал «Набат», який невідь як потрапив сюди. Почав читати статтю якогось протоієрея отця Борисоглеба Чикирисова.

НОВОЛЮДИ КАК ЗНАМЕНИЕ НАШЕГО ВРЕМЕНИ

Человечество переживает один из ответственнейших периодов своей истории, по своему значению сопоставимый разве что с революцией осевого времени, осуществлявшейся в VIII — IV веках до н.э. и приведшей к созданию мировых религий и философских основ осознания человеком своей космической роли и мироздания в целом. Звезды приблизились к Земле, а на Небе появился Бог. Бог высветился не только на Небе, но и проник в души людей, впервые осознавших понятия добра и зла и содрогнувшихся от кровавого груза грехов, преступлений, инцеста и содомии, совершаемых ими в прошлом.

Вершиной этой революции, ее завершающей точкой, с которой начался отсчет нового времени, стало рождение, миссионерская деятельность и мученическая смерть еврейского диссидента