Айлін Вей - Ліхтарики для ЇЇ Величності, Айлін Вей

Кінець, що став початком.

Пісні:

Counting stars • OneRepublic

Mercy • Shawn Mendes

Bad Liar • Imagine Dragons 

Firework • Kety Perry

 

 Небо забарвилось вогняними відтінками, сон повільно тянувся до неї. Голова дівчини опустилася на його плече. Сяо поглянув на фіолетововолосу і самими кінчиками пальців провів по її волоссю, щоб не розбудити. Вуст торкнулась посмішка, адже такі моменти були рідкісними, але такими особливими. Він не любить тактильності, проте це не стосується її. З Юаньмей він справжній, теплий, не приховує емоції. Хоча так, це вже занадто. Просто приховує їх не настільки сильно як з іншими.

 Від її тихого сопіння, його очі стали закриватися, поки сон не захопив і його. Хлопець ліг на траву, а принцеса лежала на його грудях. Для них цей момент лишиться в спогадах надовго. Вони давно змирились, що іноді обійнятися нікому не зашкодить, але дасть їм спокій. Сяо навчив її битися на мечах, а вона малювала для нього нечисть, по опису людей. Їх маленька співпраця перетворилась в міцну дружбу, з чимось більшим.

 Поруч проходили люди з маленькою дівчинкою, від такого вду вона запищала, адже ця сцена нагадала їй казочки. Дитина розбудила їх, принцеса сполохано відскочила від друга і поглянула на людей, що певно впізнали її. Вона відчула провину, сама не розуміючи за що, але почуття різко вірвалося до її серця. Яо вже знали по всьому місту і його репутація була бездоганна, але цей момент. Він міг зруйнувати всю крихку впевненість у майбутньому. Вони вірили, що будуть дружити так вічно, але такий випадок міг погіршити їх становище в суспільстві. Поки вони були окремо - їх сприймали добре, але не разом. Принцеса і маг, що притягує до себе зло. Така доля для королівства багатьох не влаштовувала.

 Сяо теж підскочив і завмер, його очі пігали то до Юі, то до людей. Але найбільш спокійним лишився він. Хлопець підвівся і струсив з себе пил. Він нахмурився, коли його погляд павн на людей, що схоже не збирались лишати їх на одинці.

- Вас щось цікавить?

- Ми просто проходили поруч, але така картина... Як же тут не зупинитися? То маг, що знищує зло насправді на повідочку? якщо потрібно буде рятувати людей від нечисті, але тебе покличе принуеса, побіжиш до неї?

- Замовкни, - втрутилась жінка, сіпаючи чоловіка за рукав. 
 

- Вам краще піти, - промовив Сяо.

- Вже йдем, вже йдем.

- А я не збираюсь нікуди йти. Хочу посидіти тут, подивитись як в небо ліхтарики запускають, - насупився чоловік, що певно не боявся перспективи перечити магу і принцесі. - То ви зустрічаєтесь?

- Що? Ні, ні звичайно, - дівчина коротко глянула на незадоволеного сіроокого.

- А я б не сказав. Наша Великошанована принцеса і він? Сумніваюсь, що ви просто випадково заснули в обіймах.

- Ні... ми тільки друзі. Нічого більше, - дівчиа відступила, почуваючи себе некомфортно.

- Які проблеми? Ми з принцесою не можемо просто спілкуватися? Прошу йдіть своїм шляхом, - чітко промовив хлопець, але в погляді просковзнула небезпека. 

- Як же нам піти.

- Чому Вас це так хвилює? Ми з принцесою нічим перед Вами не зобов'язані.

- Вибачте, але мені потрібно йти. Щасливого свята Ліхтариків вам, - Юі бачила як Сяо злився, а це маленький дзвіночок, що краще піти.

- Ні, не потрібно, - спинив дівчину маг.

- Пусти принцесу. Її чекають справи певно. До того ж ми не чекали її аудієнції.

 Сяо не хотів відпускати, але дівчина зірвалась на біг. Як тільки вона потрапила за велике дерево, він був впевнений, що вона вже телепортувалася в інше місце. Він змусив себе одягти звичну маску і перевів свої крижані очі на чоловіка, той певно зрозумів все й без слів.

 Дівчина опинилась біля озерця, де вони вперше зустрілись. Як тільки вона лишилась сама з очей побігли гарячі сльози. Юаньмей сіла на холодну траву, обіймаючи свої коліна. Її охопило почуття провини перед другом. Все ж той беріг свою репутацію холодного, безжального вбивці. Поки люди думали, що він здатен на все, адже не має слабких місць, але така дрібниця могла підірвати все. Дружба і емоції це слабкість.

 За спиною почулися тихі кроки, повертатися не потрібно, щоб зрозуміти кому вони належать. Сяо розмірковував чи варто втручатися, але він не міг не піти за тією, в кому бачив Всесвіт. Рудоволосий опустився поруч, а дівчина хаотично почала втирати сльозинки.

- Чому плачеш?

- Ти?

- Так я, - Сяо голосно видихнув і протянув до неї руку, дівчина відсторонилась, тож він тихо мовив, - Поглянь на мене.

- Ні, вибач, - почуття провини було надто сильним. Юі підвелась відступаючи подалі. - Сяо...

- Так, принцесо?

- Нам краще припинити спілкуватися, - вона опустила очі в підлогу, а в хлопця в душі все похололо. 

- Чому?

- Тому що. Від цього спілкування лише проблеми, Сяо. Тобі краще жилося до того, як я стала твоєю недо подругою. Хоча мене навіть так назвати не можна. Я знала, що ти не любиш свято Ліхтариків, але однак покликала тебе прогулятися аж до гори, щоб помилуватися вночі ліхтариками. Через мене ті люди подумали, що ми... Це не добре для твоєї репутації мага, що знищить будь яке зло в місті. А знаєш, що найгірше...? Я сподівалась, що ми запустимо ліхтарик разом.

 Від її останніх слів серце Сяо пропустило удар. Запустити ліхтарик разом - це наче маленьке зізнання в коханні, адже вони символізували прихід в життя чогось нового, теплого, світлого. Пари часто запускають разом ліхтарики з надією на довгі стосунки. Дівчині хотілося розчинитися в повітрі, вона була щиро переконана, що він ніколи не зможе відповісти їй взаємністю.

- Як я маю реагувати? Це... зізнання.

- Ніяк, - дівчина відступала все далі, не могла навіть очі піняти на нього. - Просто забудь, що тільки що почув.

- Поглянь на мене, - Хлопець пішов ближче до неї.

- Не хочу.

- Поглянь на мене, - його голос став вимогливим, а рука ледь відчутно торкнулася підборіддя. Він підняв її обличчя і їх погляди зустрілися. 

 Сяо завмер, не взмозі відірвати погляд від такого видовища. В її очах наче жив маленький Всесвіт. Зелена оболонка, синій колір, що в серединці переходив у фіолетовий. Здавалося, що він дивиться на нічне небо, де тисячі зірок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍